Світлана Немонежина: "Заходам сонця в Києві я ставлю 5 зірок. Раджу до перегляду!"
Фото: колаж "ТиКиїв"
Ми продовжуємо досліджувати столицю разом із коміками наймасштабнішого українського стендап-проєкту "Підпільний Стендап". Як знайти кумедне в повсякденному та повсякденне в кумедному? Поговоримо з нашою шостою героїнею — Світланою Немонежиною.
Світлана Немонежина — стендап-комікеса, учасниця телешоу "Розсміши коміка" та "Ліга Сміху". Створила унікальний стендап-формат "Собачий стендап", де у гостей є можливість прийти на виступ зі своїм улюбленцем.
Світлано, коли ти вирішила переїхати до Києва та чому обрала саме його?
До Києва переїхала у 2019 році. Я із Сум, згодом перебралася до Харкова, де навчалася 8 років. Завжди відчувала, що Харків для мене тимчасовий. Коли у мене завершилось навчання, в місті Ха мене вже нічого не тримало. Обрала Київ інтуїтивно, бо інші міста мають більш сталі характеристики. Мені як людині, якій тікток діагностував РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю), Київ здався ідеальним місцем, бо він дуже різноманітний. Від центру до околиць — це колаж із людей і місць. Люблю Київ за те, що в межах одного міста можна обрати середовище під настрій: є райони про "успішний успіх", є маргінальний андеграунд, є успішні маргінали, місця, де можна побути дитям природи, є сімейні райони, є еклектичні околиці, є такі широкі краєвиди, де ти почуваєшся геть малесеньким...
Мій Київ почався з глибоких Позняків у 2019 році. Всі говорили: щоб переїхати в Київ, треба мати фінансову подушку на перший час. Я ж переїхала взагалі без грошей, на оренду житла брала кошти в борг у сусідки. Після Харкова вартість оренди у 5 000 грн здавалась мені космічною.
У мене в кімнаті був великий телевізор, тож я була вмотивована заробляти гроші, щоб дивитись YouTube на широкому екрані. Перші два місяці в Києві ходила на безліч співбесід: у Будинок культури, де директорка під час співбесіди замовила телефоном 12 літрів коньяку, провела пробне заняття з акторської майстерності для трирічних дітей в модельній школі, робила багато тестових завдань із дизайну.... Нікуди не виходило влаштуватись, і коли я вже геть зневірились та прийняла долю столичної міської божевільної без даху над головою, робота мене сама знайшла. Ось така магія Києва! Мене запросили в СММ-агенцію дизайнеркою. Там я одразу почала створювати креативи для промо Насті Каменських й Джамали. Паралельно я виступала на відкритих мікрофонах. Тоді треба було їздити півтори години з Позняків, щоб виступити 5 хвилин. Але коли ти безробітна, ця поїздка — чи не єдиний інтертеймент, окрім співбесід.
У якому районі живеш зараз? Розкажи про найулюбленіші локації твого району!
За п'ять років у Києві я змінила 9 квартир. Мешкала на Позняках, Печерську, Лук'янівці, Воздвиженці, Університеті, Вокзальній і тричі на Подолі. Я зазвичай обираю щось близько до Золотих воріт, бо люблю ходити пішки після виступів, але не настільки, щоб ходити на Позняки. (Посміхається.) Моя улюблена локація, яка була поруч, де б я не жила — "Сільпо". Люблю цей супермаркет за самокаси, веганські опції продуктів і передбачення в чеках.
Наразі локації, які поруч з домом, — це Ботанічний сад (люблю суперечливе відчуття, наче ти не в центрі міста, а у глибокому лісі). Велотрек, мені видається бутафорськи-мальовничим, театрально-задизайненим, сидячи там з кавою і подружкою, почуваюсь, наче в серіалі про Київ. Бонус-локація — ресторан Matisse на даху багатоповерхівки. Одного разу ми забрели туди з другом і дивились неймовірний захід сонця. Ставлю п'ять зірок заходам сонця, раджу до перегляду!
Назви своє улюблене місце, локацію у Києві. Де найчастіше любиш проводити час?
Люблю такий Подільський маршрут: Поштова площа, вздовж Набережної у книгарню "Книжковий Лев" — гортати книжки, далі кава в "Олені" (кав'ярня BUCK COFFEE ROASTERS) і в кінотеатр "Жовтень" на кіно з субтитрами, бо я ж в книгарні не начиталась. Люблю наш стендап-клуб на Золотоворітській, 15, — це для мене центр світу, там можна заходити, як в "МакДональдз", з вигуком "Я тільки в туалет!", і тебе не засудять! І топ для мене — це набережна Дніпра. Не скажу, де саме, бо ви всі теж захочете, а мені подобається там сидіти наодинці. Там такий вайб, як в книжках про Тома Соєра (здається наче можна поміняти макбук на дохлого пацюка)... Романтичний вайб свободи й "оборванства".
Люблю контрасти! Там я вигадала пісню "Всім Дружити" на "Лігу Сміху". І це єдине, що вдалось там написати. Я сотню разів ходила туди попрацювати, але не могла відірватись від Дніпра, палітра кольорів така чарівно-різноманітна, що вмерти можна. Тож купайтесь обережно.
Пригадай першу локацію, де у тебе відбувся стендап у Києві?
Не пригадую "ту саму" першу локацію, але добре пам'ятаю, що в Києві у мене з'явилась перша хеклерка (людина, яка перебиває того, хто виступає в залі). Вона була майже на всіх заходах, як на роботу ходила — дуже послідовна і вірна своїй позиції. Відразу відчувається столичний серйозний підхід, тут інший рівень всього! Одна з перших локацій — це бар "Стоянка" на Майдані Незалежності. Це була кімната розміром, як моя ванна, а "сцена", або точніше куток з мікрофоном, була прямісінько біля входу під сходами. Своєрідний "Гаррі Поттер стайл"... (Посміхається.) Також я виступала в одному з барів на Подолі — Habana, його вже не існує. Там я тільки знайомилась з персонажами київської комедії.
Читай також: Олександр Качура: "Типові кияни — це люди, які не хизуються статусом корінного столичного мешканця"
Як би ти описала типового киянина у своєму стендап-виступі?
Типовими киянами не народжуються — ними стають, коли приїжджають з інших міст. Це ті, що наситилися Хрещатиком і вже туди не ходять, бо там туристи. Ті, хто підказують дорогу перехожим, а потім через секунду зітхають, бо все переплутали. Ті, що от-от розберуться в лабіринтах "Метрограду". Це ті, кого не налякаєш цінами на каву в центрі. Це ті, що їздять лікувати зуби в Полтаву, бо всі гроші йдуть на каву в центрі. Це ті, хто мають скіл серфінгу на ескалаторі. І ті, що кажуть замість "навичка" — "скіл".
Якби ти створювала стендап-шоу на основі історії Києва, яку епоху б обрала?
Епоха з кондиціонерами та фільтр-кавою мене цілком задовольняє. Якщо виходити з перспективи на кшталт "обрати менш буремні часи", то спадає на думку аж ціле нічого. Не пригадаю з нашої історії відрізок у 50-70 років, коли можна було просто собі відкрити пекарню і радіти життю. А якщо пофантазувати про підглядання за іншим часом, я б обрала — зазирнути в Київ часів язичництва. Багаття, віночки, посиденьки під нічним небом, гуляння з козою на повідку — щось в цьому є!
Як Київ змінив тебе, чого навчив?
Я родом із Сум, тож пройшла шлях від тикання в темношкірого пальцем, бо він був один на все місто Суми, до прийняття спектра найрізноманітніших людей. Світ різний — і це нормально. Всі люди різні —і це цікаво!
Квитки на Підпільний Стендап 2 листопада у Жовтневому палаці вже у продажу!
