Чому ми рідко виконуємо новорічні обіцянки та швидко відмовляємося від великих цілей — пояснює психологиня
Фото: Unsplash
Якщо сам Новий рік часто асоціюють із великими надіями та мріями, то перші місяці після нього стають періодом розчарувань від зіткнень із нещадною реальністю. Про це свідчать навіть неофіційні свята, які іронічно відзначають у січні — День слабаків (9 січня), Сумний понеділок (третій понеділок січня), День відмови від новорічних обіцянок (17 січня).
Ми поспілкувалися із психологинею Вікторією Хеймат, щоб з'ясувати, чому люди швидко втрачають оптимізм і мотивацію після Нового року та як формувати цілі на рік, щоб реально їх досягати.
Вікторія Хеймат ПсихологиняЧому ми відчуваємо потребу "почати з чистого аркуша" 1 січня?
Це не тільки святкова ілюзія, а й психологічний пошук нового старту, нового циклу. Люди інтуїтивно шукають точку, де можна відокремити "до" від "після", створити новий сенс і майбутнє, яке здається чистішим і світлішим. Це частина наших потреб — мати символічний старт, як новий розділ у книзі, яку ми ще не прочитали.
З історичної перспективи ще стародавні цивілізації давали обіцянки на початку року, щоб визначити нові наміри й отримати соціальне схвалення. Це глибока культурна традиція, яка живе в нас досі — науковці кажуть, що таке "психологічне перезавантаження" має стійкі психічні корені. Особисто я досі сумніваюся щодо цього твердження і схиляюся до думки, що це набутий та вивчений досвід поколінь. Тобто ми просто звикли так думати й сприймати певним чином.
Список цілей на рік — це більше про бажання саморозвиватися чи про соціальний тиск?
Це наш спосіб маневрувати між саморозвитком та соціальним тиском. З одного боку, це справжнє і чесне бажання рости, змінюватися та усвідомлено будувати життя. З іншого — масові тренди, соціальні медіа, маркетинг і суспільні очікування, які шепочуть нам: "Треба, бо так усі роблять". До речі, зараз ви могли бачити масові дописи про антипідсумки — "Чого я НЕ зробив(-ла) за 2025 рік".
Часто цілі народжуються не з нашого внутрішнього ядра, а із зовнішніх гучних голосів — і тоді вони швидко тануть у реальності буднів. Я не хочу сказати, що це погано — скоріше це наслідок того, як ми вчимося фільтрувати впливи та навчати себе. Іноді люди плутають мотивацію з імпульсом, а соціальні меседжі — з істинними бажаннями.
Чому багато людей швидко відмовляються від своїх новорічних обіцянок?
Бо мотивація тане, як сніг. Дослідження показують, що понад 70–80% людей кидають свої обіцянки вже в січні-лютому. Переважно це відбувається через нереалістичні формулювання, відсутність чіткого плану та емоційного зв'язку з ціллю.
Ще одна тонка психологічна штука: ми недооцінюємо щоденні труднощі й переоцінюємо свою майбутню енергію. Ми починаємо з ейфорії, а реальність кидає нам виклик — і мотивація плутається у вузли.
І не забуваймо про контекст. Коли люди не виконують обіцянки, вони інколи роблять це через ідею "зберегти обличчя", пояснюючи бездіяльність зовнішніми причинами (наприклад, нестачею грошей), щоб підтримати власну самооцінку. Трошки заплутано, але саме такий вигляд має клубок людських захисних механізмів, упереджень та схем. Дуже часто ми самі себе заганяємо в пастку.
Як формувати цілі на рік, щоб вони не ламали нас, а підтримували?
Не ставити недосяжні та глобальні цілі, які будуть нас з'їдати. Починайте не з величезних абстракцій, а з конкретних, вимірюваних і ціннісно важливих кроків. Наприклад, замість "стати здоровішим" — "мінімум три рази на тиждень гуляти по 30 хвилин".
Важливо! Ціль має бути саме ваша, пов'язана з вашим життєвим контекстом та емоційним відгуком у майбутньому. Мета має вас надихати, а не бути галочкою в чужому чек-листі. Це зберігає мотивацію, коли перші емоційні спалахи стихають.
Також корисно регулярно переглядати цілі й адаптувати їх до реалій життя, бо зміни — не поразка, а свідома гнучкість. Нам варто постійно нагадувати собі про це, щоб не втратити зв'язок із реальністю.
