"Я навчилася не боятися того, що мене помічають". Як гідеса Вікторія Клименко інтерпретує моду минулих століть у своїх образах
Гідеса Вікторія Клименко — про свій стиль із ретро-елементами. Колаж: "ТиКиїв"
Як одягається сучасний Київ? Відповідь на це запитання ми шукаємо в рубриці "Стиль киян", де розпитуємо містян про їхній гардероб, підхід до створення образів та модні лайфхаки.
Новою героїнею цієї серії стала Вікторія Клименко — гідеса, лекторка й авторка блогу Vintage Kyiv Guide. Під час своїх екскурсій та виступів вона розповідає про Київ минулих століть — від його інтелектуального, світського й підприємницького життя до тодішніх "пікантних" розваг.
Побувавши на подіях Вікторії, складно не звернути увагу на її самобутній стиль. У своїх образах вона інтерпретує елементи моди минулих століть.
Для "ТиКиїв" гідеса розповідає про свій гардероб, 70-80% якого складають вінтажні та вживані речі, реакції людей на її стиль і те, де знаходить знакові фешн-екземпляри.
Про свій стиль
Я часто кажу, що я вінтажна лекторка та гідеса. Але з часом зрозуміла, що сьогодні саме поняття "вінтаж" дуже розмите. Для когось вінтаж — це сумка з 2010 року, а для когось — з 1910-го.
Мені ближче друге розуміння. Я люблю силуети, які відсилають до минулого, але не мають вигляду театрального костюма. Для мене найкращий комплімент, коли людина спершу думає: "Який цікавий образ", — а вже потім помічає історичні референси.
"Я навчилася не боятися того, що мене помічають"
Мені знадобилося кілька років, щоб наважитися вдягатися так, як хотілося насправді.
Коли ти виходиш на вулицю у вінтажному образі, ти автоматично привертаєш увагу. І на початку ця увага була для мене далеко не комфортною. Коли ще немає достатньої впевненості в собі, будь-який чужий погляд здається оцінкою. Тому я не раз поверталася до звичних, непомітних образів.
Усе змінили екскурсії та лекції. Вони дали мені внутрішню опору. Згодом я навчилася не боятися того, що мене помічають. А зараз ця увага найчастіше дуже приємна: люди підходять, роблять компліменти. І це вже зовсім інше відчуття.
Про своє "золоте тріо" аксесуарів
Напевно, найбільше в моєму гардеробі чорних і білих речей. Для мене це абсолютна класика, яка ніколи не набридає. До речі, іноді на своїх лекціях і подіях я оголошую дрескод "усі в чорному", і мене щоразу дивує, наскільки відповідально люди до цього ставляться.
Ще дуже люблю червоний. Якщо це моя подія, то завжди буде червона помада. У гардеробі маю багато червоних суконь і блуз — цей колір додає впевненості й настрою. А якщо говорити про аксесуари, то в мене є своє золоте тріо: капелюшок, рукавички та брошка. Саме вони перетворюють просто гарний одяг на довершений образ.
Вінтаж і вживані речі — 70-80% гардероба
Думаю, вінтажні, вживані речі становлять 70-80% мого гардероба. Це не було свідомою метою. Просто з часом зрозуміла, що саме такі речі мені подобаються найбільше.
Нові речі в мас-маркеті купую дуже рідко. Найчастіше це вінтажні магазини в Instagram, секонд-хенди... Або мамина шафа. Там теж трапляються цікаві знахідки. Багато речей залишилося від бабусі. Досі всіх їх не переміряла.
Коли купую нову річ, завжди думаю, чи зможу інтегрувати її у свої образи — і вінтажні, і повсякденні. Іноді я вже чітко бачу майбутній образ та шукаю лише одну деталь. А іноді все починається з однієї випадкової знахідки, навколо якої народжується образ.
Як знаходить знаковий вінтаж
Головний секрет — надивленість. Я постійно шукаю натхнення: в старих фотографіях, картинах, фільмах і музейних колекціях. Коли добре розумієш, що саме шукаєш, ця річ ніби сама починає траплятися на очі. Звучить трохи магічно, але це справді працює.
Ще в мене є кілька перевірених магазинів і продавців, з якими ми вже давно "збіглися" в смаках. Вони знають, що мені подобається, а я знаю, що саме там, найімовірніше, натраплю на свою наступну знахідку.
Про улюблені українські бренди
Досить довго я підступалася до українських брендів, адже там важко знайти річ, яка б підходила мені за стилем. Але вдалося сформувати декілька улюблених.
Це бренд byme, особливо лінійка присвячена театру "Березіль". Здається, я купила там майже все. Мені можна продати будь-що, якщо там є згадка про Курбаса.
Це також бренд Phenomena, де роблять речі зі 100% льону. Маю від них класичний костюм — і це найзручніша річ, особливо в таку спеку.
І нещодавно відкрила для себе Sleeper. У мене є їхня сукня, в якій мене регулярно порівнюють з Олександрою Екстер. Для людини, яка захоплюється історією українського авангарду, це один із найприємніших компліментів. Також маю найзручніші сатинові балетки (від Sleeper — прим.) з великими білими бантиками.
Без чого не уявляє гардероб
Без блуз. Думаю, їх у мене вже близько сотні. Саме вони найкраще формують настрій образу. Варто змінити лише блузу, і весь образ має зовсім інший вигляд.
І, звісно, без корсетів. У моїй колекції їх уже близько двадцяти, але щоразу, коли знаходжу цікавий екземпляр, дуже важко пройти повз.
Про жакет, пошитий бабусею
Є один жакет, який досі чекає свого зіркового часу. Його пошила моя бабуся, коли мені було приблизно 12 років. Я пам'ятаю, як вона знімала з мене мірки, як вручну пришивала листочки з паєток. Через рік її не стало.
Але я так жодного разу його й не вдягла. Тоді мені здавалося, що він занадто незвичайний, і я матиму смішний вигляд. Ця річ здавалася мені too much. Так жакет і залишився висіти в шафі.
Нещодавно я випадково знайшла його знову. Минуло майже п'ятнадцять років, а він досі сидить на мені ідеально. Тепер я думаю не про те, чи він занадто сміливий, а про те, який образ буде достатньо особливим, щоб нарешті його вдягнути. Мені здається, ця річ давно заслужила на свій вихід у світ.
