Культ продуктивності: чому ми почуваємося винними через концепцію "успішного успіху"

Фото: Freepik

Більшість українців надають перевагу понаднормовій праці, нехтуючи заслуженим відпочинком. Про це, зокрема, свідчать результати торішнього опитування Центру Разумкова: 68% працівників крадуть в себе особистий час, щоб відповідати ідеалам продуктивності. 

Звісно, працелюбність гідна поваги, але її критичне перевищення рідко призводить до бажаних результатів. Редакція "ТиКиїв" розповідає, чому трудоголізм викликає почуття провини та як ідея "успішного успіху" руйнує віру в себе. 

На наших теренах сучасний тренд гонитви за успіхом накладається на застарілі радянські наративи про героїзацію праці. Ідеал гіперпродуктивного громадянина, який жертовно працює на користь суспільства, не очікуючи особистої винагороди, десятиліттями панував у СРСР.

Саме в радянські часи сформувався культ досягнень і перевиконання планів — від кожного працівника вимагалася повна віддача задля розбудови комуністичного світу. Натомість дармоїдство — відсутність офіційного працевлаштування — переслідувалося законом та засуджувалося суспільством.    

Хоча українці успішно викорінюють зі свідомості залишки радянського світогляду, відгомін старої ідеології подекуди впливає на наші думки та рішення. Радянський культ продуктивності перейшов у спадок від батьків, які виросли в СРСР, а економічна криза 1990-х підсилила вагу гіперзайнятості через страх бідності. 

Уявлення про ідеального трудоголіка та ганебну непродуктивність нав'язуються змалку. За словами психологині Марії Сичинської, батьки часто вдаються до маніпуляцій, щоб зробити дитину "зручною" — старанною, успішною, тихою. Так формується негативна установка на все життя: "Я маю багато працювати, щоб мене любили та приймали". Водночас культивується нехтування власними потребами, адже "Я — остання буква в алфавіті".

Сьогодні всіх приваблює концепція work-life balance, згідно з якою робота не повинна перешкоджати повноцінному особистому життю. Утім, на практиці критична потреба у відпочинку часто викликає провину й сором, а зниження продуктивності через вигорання зневірює у власних силах.    

Жертовність заради успіху

В епоху соцмереж гонитва за успіхом, а особливо за його публічними проявами, стала нормою. Через постійне споглядання чужих досягнень сучасній людині часто здається, що вона "робить недостатньо". Утім, не варто піддаватися ілюзії: у соцмережах здебільшого демонструються лише ідеальні фрагменти життя, які рідко збігаються з "непривабливою" реальністю повсякдення.

Культ продуктивності формується й завдяки сучасній культурі споживання. Тут ми спостерігаємо замкнене коло: 

• людина має більше працювати…
• …щоб більше споживати…
• …щоб були сили більше працювати.

Максимальна зайнятість неминуче призводить до вигорання, тому виникає парадокс: культ продуктивності знижує саму продуктивність. 

Навіть коли людині здається, що залишитися на роботі допізна — це її особисте рішення, вона, ймовірніше, діє під тиском соціальних очікувань. Токсична продуктивність робить нас виснаженими та депресивними. Постійний поспіх породжує хронічний стрес, тривожність і перманентний страх "не вкластися в дедлайн". Слідом можуть виникнути зниження самооцінки та токсична провина за буцімто недостатню ефективність.

 Подібні емоційні стани впливають на фізичне здоров'я:

• хронічна втома знижує якість сну;
• раціон погіршується через брак часу;
• слабшає імунітет;
• з'являються болі та напруга у м'язах;
• виникають проблеми в ШКТ і серцево-судинній системі. 

В Японії є популярним термін "кароші" — смерть від надмірного перепрацювання. Азійська трудова культура вирізняється суворістю: працівники докладають титанічних зусиль для досягнення результату та працюють на межі своїх можливостей. Утім, досвід японців доводить, що трудоголізм рідко корелюється із щастям. 

Коли робота не травмує

Прагнення бути продуктивним — цілком природне, особливо якщо професія відповідає твоїм цінностям. Але затятим трудоголікам слід віднайти баланс, щоб улюблена зайнятість не перетворилася на джерело хаосу.

• Не намагайся бути хорошим для всіх 

Страх критики, неприйняття та осуду — ненадійний каталізатор успіху. Рано чи пізно психіка втомиться від постійного догоджання робочому оточенню. 

• Шукай істинну мотивацію

Інколи на фоні інтенсивної зайнятості втрачається відчуття сенсу. Тому час від часу слід зупинятися й чесно відповідати собі на питання: "Для чого я це роблю?" 

• Практикуй повне "відключення"

Яким не було б навантаження, щодня обирай зручний час, щоб на пару годин повністю "відключити" думки про роботу. Пам'ятай, що це не про байдужість, а про психоемоційне відновлення.

• Адекватно оцінюй свої можливості 

Старайся не брати на себе більше, ніж можеш виконати. Говори "Ні" додатковій роботі, якщо не впевнений, що на неї вистачить часу та сил. 

"Від роботи коні дохнуть", — каже давнє прислів'я. Можливо, нашим предкам йшлося про небезпеку вигорання, а не про легалізацію ліні? Тож не будемо ставити під сумнів народну мудрість!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter