Культура меценатства у Києві: чому соціально відповідальний бізнес потрібен місту
Фото: колаж "ТиКиїв"
Перші меценати з'явилися в Україні ще за часів Київської Русі. А Київ XIX сторіччя став магнітом для соціально відповідальних підприємців (як-от сім'я Бродських), які розвивали свій бізнес на благо міста. Та чи збереглися традиції київських меценатів і хто їх плекає сьогодні? З'ясуймо разом із Dovgiy Family Office.
Dovgiy Family Office — українська інвестиційна компанія, що розвиває проєкт "Маленькі історії великого Києва". Його місія — формувати усвідомлену любов до культурної й архітектурної спадщини міста заради її збереження для майбутніх поколінь.
За переказами, київські князі часто були покровителями митців та будівничими храмів за власні кошти. Першу лікарню в Києві заснувала княгиня Ольга. А чи не найвідоміший меценат давньоруської доби — Ярослав Мудрий. Він опікувався школами й бібліотеками: заснував, зокрема, школу для юнаків у Новгороді. А в будівництво правитель закладав не лише державні, а й власні кошти.
Українське меценатство як явище було зафіксоване в XVII сторіччі — і тодішні кияни відчули всі переваги такого благодійництва. Той-таки митрополит Петро Могила власним коштом відновив у місті Софійський собор, Десятинну і Трьохсвятительську церкви та храм Спаса на Берестові. А ще заснував і утримував, який згодом став Києво-Могилянською академією.
У XIX сторіччі Київ взяв на себе економічне, культурне та логістичне лідерство. Саме тут з'явилися перший трамвай в імперії та новітня за тогочасними стандартами залізниця. А заклади освіти (Київський університет, Київський політехнічний інститут) гуртували довкола себе найперспективнішу молодь, яка в майбутньому вестиме справи за принципом соціально відповідального бізнесу.
Читай також: Яким був Ізраїль Бродський
Мода на меценатство
XIX сторіччя вважається "золотою добою" українського меценатства — навіть прикро, що левова частка тодішніх благодійників сучасним киянам маловідома.
А причина проста — російська імперія щосили намагалася принизити й замовчати здобутки українських підприємців. Цю злочинну стратегію вона втілювала за принципом "батога й пряника": спершу пробувала переманити талановитих українців на промосковські проєкти. Якщо це (здебільшого) не вдавалося — ставила палиці в колеса їхньому бізнесу, ба навіть шукала причини його загарбати "на користь держави".
На щастя, українські меценати XIX сторіччя були "міцними горішками" і на імперські спокуси не піддавалися. Навпаки — активно впроваджували в Києві західний підхід щодо ведення бізнесу. Ми вже писали, що меценат Лев Бродський обожнював Ніццу, а останні літа провів у Парижі. Ця його надивленість і спонукала профінансувати в Києві установи європейського гарту — лікарні, виші, музеї й сади. Словом, усе те, чого росія не прагнула створювати й розвивати в Україні.
Заради справедливості, Бродські були не єдині в бажанні зробити Київ комфортнішим містом. У тодішній Україні, попри російський гніт, сформувалася справжня мода на меценатство! А київські підприємці приміряли роль повноцінних "еліт": відтоді вони вважали себе не просто привілейованими "товстосумами", а рушійною силою для поліпшення життя міста й країни загалом.
На київських меценатів значною мірою вплинули ідеї Просвітництва — ідейної течії у Європі XVIII-XIX століть. Її прибічники вважали кінцевою метою суспільства людське щастя. Шлях до нього пролягав крізь нові знання та покращення умов життя. А міська еліта, за ідеями Просвітництва, мала моральний обов’язок сприяти загальному благу.
Династія Бродських свій статус еліти вважала відповідальністю. Ось чому Ізраїль Маркович та його сини, Лазар і Лев, вкладали шалені ресурси в розвиток освітніх та медичних установ, транспортної інфраструктури та культурних закладів. Свою мотивацію голова династії пояснював лаконічно.
Я даю не тому, що мені хочеться давати, а тому, що я розумію, що треба й необхідно давати, — казав Ізраїль Бродський.
Компанію Бродським у різні роки складали й інші, не менш відповідальні меценати — приміром, родини Терещенків та Новікових, а також ціле Київське благодійне товариство на чолі з професором Київської духовної академії, літератором Степаном Сольським. Саме цим людям ми завдячуємо спадщині сучасного Києва, який понад 200 років тому озирався на європейський рівень життя навіть в умовах імперського ярма.
Авжеж, далеко не всі представники середнього й нижче класу довіряли київським благодійникам. Хтось звинувачував "еліту" в бажанні розжитися державними нагородами, отримати престижний титул (як-от дворянство) й наблизитися до влади. Але Бродські та інші меценати здебільшого фінансували установи, які були життєво необхідні саме для простих киян.
А що сьогодні?
До сьогоднішніх днів "еліта" в її соціально відповідальному значенні не дожила. За це слід "подякувати" радянській системі, яка викорчувала всю спадщину київських благодійників, до якої змогла дотягнутися. Саме ж поняття еліти в часи СРСР втратило моральне значення й перетворилося радше на класову чи політичну категорію з метою власного зиску.
Утім, незалежна Україна здобула унікальний, хоч і продиктований війною, шанс пригадати традиції предків та повернути їх у звичне русло. Своєрідною формою меценатства став волонтерський рух, до якого масово долучилися українські бізнес-родини. А в благодійництві тепер вбачається щось більше, ніж інструмент для самопіару. Як і в XIX сторіччі за ідей Просвітництва, воно поступово стає негласним обов'язком для соціально відповідального бізнесу.
Приміром, інвестиційна компанія Dovgiy Family Office у своєму бізнесі зосередилася на збереженні та популяризації культурної спадщини. Один із її проєктів, "Маленькі історії великого Києва", відкриває містянам історію архітекторів, купців та меценатів, які заклали основи культурного життя столиці.
Інший фокус компанії — ревіталізація старих будівель Києва, тобто відродження та збереження історії культурних пам’яток та надання їм нового важливого значення. Приміром, Dovgiy Family Office повернула до життя перлину київського Подолу — двоповерховий Будинок Новікова, створений архітектором Миколою Казанським у 1893 році. Нині це — інноваційний бізнес-простір, який водночас зберіг автентичний вигляд.
Традиції київських меценатів XIX століття дають сучасним підприємцям приклад відповідальності за загальне благо. Меценатство, що сприймається не як привілей, а як обов’язок, здатне формувати культурну спадщину для майбутніх поколінь. І хоч слово "еліта" втратило первісний зміст, його можна наповнити новим змістом через практику соціально відповідального бізнесу.
Завдяки діяльності таких компаній, як Dovgiy Family Office, меценатство стає частиною сучасної бізнес-культури, створюючи умови для збереження культурної спадщини та розвитку майбутнього Києва.
ПАРТНЕРСЬКИЙ ПРОЄКТ
Читай також: Зразковий філантроп і сім'янин Лазар Бродський
