Київ змінює підземні переходи на наземні: навіщо?
Фото: "ТиКиїв"/Ігор Кузнєцов
Майже кожну вулицю в країнах Західної Європи можна перейти по землі. Київ зараз намагається наслідувати цю тенденцію. Що для цього роблять у столиці?
Спадок СРСР
Чи потрібні місту підземні переходи — питання суперечливе. Здоровій людині, якій треба дістатися іншого боку дороги, по суті, все одно, яким чином її переходити. Але для маломобільних груп населення спуск під землю може стати проблемою чи навіть викликом. Хоча й для молодих батьків з дитячим візком завдання дістатися на інший бік дороги підземним переходом з неадаптованими для цього сходами перетворюється іноді на квест із подоланням перешкод.
Наприклад, у країнах ЕС підземні переходи переважно є лише у державах колишнього соціалістичного табору. Пройшло вже більше за 30 років після розпаду СРСР, а традиція будування підземних переходів в Києві залишилася незмінною. В той час, як в Одесі та Львові чи не будь-якої точки міста можна дістатися наземним шляхом.
У Києві проблемними місцями й досі залишаються Хрещатик, Європейська, Поштова та Бессарабська площі, де завжди багато людей. Але нещодавно на Хрещатику біля ЦУМу з'явився наземний перехід, який відповідає усім вимогам інклюзивності.
Кому потрібні наземні "зебри"?
Перша з груп населення, які страждають від відсутності можливості перейти будь-яку вулицю "зеброю", — мами з візками. Пандуси в підземках є, проте часто розміри візків не дозволяють ними скористатися або кут пандусів такий, що ним нереально проїхати, тому жінки тягнуть його на собі. Пощастить, якщо хтось з чоловіків допоможе спустити або підняти візок. Але так буває не завжди...
Другою групою населення із цієї категорії можна назвати літніх людей, яким важко спускатися та підійматися сходами. Часто можна побачити, як на середині сходів пенсіонери зупиняються, аби перепочити, — не дай Боже ще впасти на тих сходах.
Третя група — це люди будь-якої статі та віку з сумками-візками на колесах — так званими кравчучками. Для них подолати підземку надто складно. З такими візками часто ходять на базари люди поважного віку або ті, кому потрібно перевезти щось важке.
Ще одна група населення — велосипедисти. З популяризацією велодоріжок у Києві, масштабується й проблема з переходами. Велосипеди бувають різної ваги, тому аби перетнути підземку, людина має на собі нести двоколісного. До цієї компанії можна додати любителів сеґвеїв, моноциклів та електросамокатів.
А для людей з інвалідністю, особливо для тих, хто пересувається на кріслах колісних, перетнути дорогу підземним переходом та залишитися живим — щоденний подвиг. Раніше ми вже детально розповідали про "Київ Інклюзивний".
Що змінилося?
Останні п'ять років Київ активно переймає європейську тенденцію створення наземних переходів у тих самих місцях, де вже є підземні.
Понад 50% жителів Києва — маломобільні люди. Їм важко пересуватися містом через травми, обмежену рухливість, маленьких дітей. Жінки на підборах або люди з важкими сумками, до слова, також потрапляють у цю когорту.
Тому вже з'явився наземний перехід на вулиці Євгена Чикаленка (колишній Пушкінській), "зебра" біля ЦУМу, наземний пішохідний перехід біля станції метро "Арсенальна". "Зеброю" можна буде перейти з бульвару Шевченка від станції метро "Університет" до Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Міська влада обіцяє й нові переходи на Галицькій площі. Досвід блекаутів показав, що темні вулиці та вимкнені світлофори під час відключень світла впливають на безпеку на дорогах, тому подекуди в Києві вже з'явилися "зебри", які світяться в темряві.
Невирішеною залишається проблема безпеки — у віддалених від центру районах підземні переходи нерідко стають місцем пограбувань, бійок та зґвалтувань.
Важливо! У період повномасштабної війни підземні переходи у багатьох мікрорайонах Києва люди використовують як укриття. Перехід захищає від уламків, прямих влучень, адже має доволі міцні перекриття. До того ж підземний перехід має принаймні два входи, отже, завалити його з обох боків дуже важко. Це — плюс. Але багато "підземок" не обладнані необхідними фільтровентиляційними системами.
А що із заторами?
2019 року німецькі фахівці з транспортного планування та моделювання компанії A+S проаналізували вплив переходів на дорожню ситуацію, дослідивши наземні переходи на Хрещатику.
Вони з'ясували, що вулиця має надлишкову пропускну спроможність і влаштування наземних пішохідних переходів, навіть в поєднанні зі звуженням проїжджої частини та виділенням смуги для міського громадського транспорту, не призводить до відчутного сповільнення руху. Тобто кількість заторів не збільшиться.
Цікаві факти:
- Лондон. Міська влада з 2009 року запровадила політику заміни всіх позавуличних переходів;
- Єлисейські Поля в Парижі. Попри те, що це одна з головних магістралей міста з 8 смугами в один бік, там все одно користуються наземними переходами. Міська влада Парижа планує зробити 5 центральних площ міста цілком пішохідними;
- Рим. Громада використовує підземні переходи тільки задля входу/виходу з метро;
- Стокгольм. В місті існує декілька підземних пішохідних переходів для виходу з метро, вони облаштовані ескалаторами та ліфтами й розташовані під жвавими міськими перехрестями;
- Барселона. Пасаж де Грасія та Діагональ мають по 4 смуги руху в один бік, проте там є тільки наземні переходи;
- Відень. Влада не наважується заганяти туристичний потенціал величного міста під землю, тому жодних ускладнень руху в центрі міста не створює;
- Прага. Хоч і належить до столиць Східної Європи, але водночас може похвалитися відсутністю підземних переходів в історичній частині міста, адже не зазнала значного радянського впливу.
Читай також: Лелека в гнізді – мир в Україні
