Чорнобиль: місто з понад 800-річною історією, що стало символом катастрофи
Панорама Чорнобиля. Фото: letstrvl.com.ua
Місто Чорнобиль на півночі Київщини ось уже 40 років асоціюється у світі з великою техногенною катастрофою. Насправді ж це чарівне поселення ніколи безпосередньо не було пов'язане ні з аварією, ні з атомною енергетикою загалом. Працівники ЧАЕС мешкали в молодому місті Прип'ять, спеціально збудованому біля електростанції. Сам Чорнобиль до катастрофи був популярним місцем відпочинку киян і його навіть називали "малим Києвом".
У продовженні серії матеріалів до 40-річчя аварії на ЧАЕС "ТиКиїв" розповідає про історію стародавнього міста, назва якого тепер назавжди пов'язана з руйнівною силою атомної енергії.
Чорнобиль розташований на високому березі швидкої річки Прип'ять, у місці, де в неї впадає річка Уж (Уша). Колись цю територію населяли скіфи, і, можливо, це була найпівнічніша зі стоянок цього кочового народу. Вперше топонім Чорнобиль з'являється в Іпатіївському списку Київського літопису "...і їхав з ловом від Чорнобиля…". Йдеться там про 1193 рік, коли князь Ростислав Рюрикович готувався до походу на кочових половців, які регулярно здійснювали нальоти на Русь.
Найімовірніше, назва міста походить від однієї з назв трави-полині — чорнобильника. Але існують й інші версії, пов'язані, наприклад, з можливим народом "чорноплащників", про який згадує античний історик Геродот.
Вчені нарахували на цій території рештки близько 30 курганів. Найвідоміший із них, де археологи виявили залізну зброю та срібні монети, називається Татарським. А в селі Залісся, неподалік Чорнобиля, був виявлений великий могильник зарубинецької доби. Деякі дослідники вважають, що Чорнобиль утворився на руїнах літописного міста Стрежев, точне місце розташування якого поки що не локалізували.
Через схожість рельєфу Чорнобиль іноді називали "маленьким Києвом" — він стоїть на високих берегах великої річки, а зелені кручі підкреслюють схожість двох старовинних міст. Є в Чорнобилі й свій Поділ — низинна частина, що затоплюється під час весняної повені. Тут селилися переважно бідні люди, які будували свої будинки на палях. Як і у Києві, місцевий Поділ з'єднувався з Верхнім містом узвозами — Пожежним та Поромним.
За часів литовського володарювання жителі чорнобильського Подолу були приписані до костелу, тому центральна вулиця називалася Юрдика. Так литовці називали села або міські передмістя, які були зараховані до власності монастирів або належали великим магнатам-поміщикам і на які не поширювалася адміністративна та судова влада місцевого самоврядування.
До кінця XIX століття Чорнобиль був приватновласницьким містом графів Ходкевичів. 1896 року вони продали місто державі, але володіли замком і будинком у місті до 1910-х років.
Завдяки одній уродженці Чорнобиля це порівняно невелике містечко набуло слави у зв'язку з Великою французькою революцією. Розалія Ходкевич (у заміжжі — Любомирська) була гільйотинована в Парижі у 1793 році за зв'язки з членами королівської родини та увійшла в історію як "Розалія з Чорнобиля". Пам'ять про трагічну долю цієї особи збереглася у земляків, а після аварії на ЧАЕС навіть виникла легенда, що на околиці міста напередодні хтось бачив молоду жінку з відрізаною головою в руках, що нібито мало бути попередженням про нещастя.
Протягом кількох століть своєї історії Чорнобиль неодноразово зазнавав руйнувань та пожеж. Періодом першого розквіту поселення вважається правління литовських князів Олельковичів. За них Чорнобиль отримав статус міста та низку привілеїв. Далі на височини в міжріччі Ужа та Прип'яті побудували укріплений замок, територію якого, на додаток до високих земляних валів, обнесли глибоким ровом з водою.
З давніх часів населення Київського Полісся займалося різними видами діяльності. Чорнобильці та мешканці околиць добували болотяну руду, тому в назвах багатьох сіл Полісся досі міститься слово Рудня. Були поширені також бондарство, ковальство та інші ремесла. Сусідство з двома річками приносило багато риби.
Внаслідок підписання Люблінської унії 1569 року Чорнобиль опинився під польським пануванням, що викликало низку українських повстань. Після Переяславської ради ситуація на деякий час змінилася на користь москви, але, за умовами Андрусівського перемир'я 1667-го, Чорнобиль знову відійшов Польщі.
Містечком у різні часи володіли шляхтичі, представники родів Сапеги, Кміта, Ходкевичів. Найчастіше, через непосильний гніт і панське свавілля, селяни йшли в гайдамаки — громили садиби поміщиків, спалювали їхнє майно. Кров лилася рікою, повстання жорстоко придушувалися військами. Так, у селі Запілля, що під Чорнобилем, у серпні 1768 року за рішенням суду був четвертований вождь гайдамаків та активний учасник Коліївщини Іван Бондаренко.
Водночас віддаленість від великих міст приваблювала на Чорнобильщину втікачів різного штибу — зокрема, після розгрому Січі тут осіли багато козаків-запорожців. Наприкінці ХVIII століття у Чорнобилі вже налічувалося 642 будинки та 2865 мешканців.
У 1793 році, після Другого поділу Речі Посполитої, містечко знову повернули під юрисдикцію Російської імперії. З другої половини XVIII століття Чорнобиль став одним із головних центрів хасидизму, тут оселився Менахем Нахум Тверський — засновник династії цадиків Тверських.
У неспокійні роки першої російської революції єврейське населення сильно постраждало від погромів, а ще страшніші випробування довелося пережити чорнобильським євреям у 1917-1919 роках. У 1920-му цадик (духовий лідер єврейської громади) взагалі змушений був тікати з містечка із сім'єю. Нечисленна громада, що залишилася в Чорнобилі, була повністю знищена під час нацистської окупації України в Другу світову війну. Але й до цього дня в місті збереглася будівля колишньої синагоги, в якій наприкінці радянських часів розташовувався військкомат.
У 1755 році в містечку з'явилися старовіри зі Стародуб'я, що на Чернігівщині, які добровільно уникали релігійної незгоди із земляками. А згодом у ці краї потроху перебралися і старовіри, гнані ніконіанами. У долині річки Уж, біля сіл Бички та Замошня, діяли два їхні монастирі — чоловічий та жіночий. Один (у Бичках) нині відновлений під скит Покровського жіночого монастиря, а від другого збереглися лише руїни. За легендою, обидва колись з'єднувалися підземним ходом, прокладеним під руслом річки Уж.
У першій третині ХIХ століття Чорнобиль був гідним взірцем релігійної толерантності. Так, у 1832 році чисельність населення у місті становила 4781 людина, з них 2855 — євреї, 1491 — православні, 337 — старообрядці та 98 — католики. Для задоволення релігійних потреб мешканців у містечку поетапно облаштували п'ять синагог, три православні храми та костел.
До 1922 року тут налічувалося до двох десятків православних храмів, з яких вціліли одиниці — закриття та знищення церков у Чорнобильському районі розпочалося у 1927-му і тривало фактично до останніх днів радянського режиму. Єдина церква, що діє зараз у Зоні відчуження, — Свято-Іллінська в Чорнобилі.
Повертаючись до подій ХIХ століття, зазначимо, що до 1870-х років у Чорнобилі відкрилася парафіяльна школа, з'явилася аптека, сім разів на рік збиралися ярмарки, почали діяти шкіряний, свічковий та цегельний заводи, а також верф для виготовлення дерев'яних річкових суден. Близькість великої річки сприяла економічному зростанню: Чорнобильська пристань була важливим торговим пунктом. Крім того, процвітав такий вид бізнесу, як лісовий сплав.
Революційні події 1905-1907 років сколихнули чорнобильців, але глибоких потрясінь не викликали. Тут, у глибокій провінції, життя йшло своєю чергою, і людей більше турбували економічні проблеми, ніж питання світоустрою. Однак Перша світова війна вже серйозно позначилася на демографічних показниках: практично все працездатне чоловіче населення було призване на фронт. Після революції 1917 року кілька років на Чорнобильщині було неспокійно — влада регулярно змінювалася, а у 1919-му місто обрав своєю вотчиною відомий отаман Струк.
Подальша історія Чорнобиля мало чим відрізнялася від інших таких самих населених пунктів України: укорінення радянської влади, НЕП, колективізація, спроби індустріалізації. Тільки Голодомор, на щастя, його оминув — близькість лісу та річки дозволила зберегти життя не лише місцевим жителям, а й навіть біженцям з інших регіонів країни.
На початку 1930-х була прокладена одноколійна залізнична гілка, що з'єднала Чернігів та Овруч. Хоча відстань від Чорнобиля до найближчої станції Янів була досить великою — 16 кілометрів — поява залізничного транспорту позитивно вплинула на розвиток містечка.
Під час нацистської окупації 1941—1943 років поліські ліси стали укриттям для численних партизанів. Вони відіграли ключову роль у звільненні Київського Полісся та самої столиці, захопивши 25 вересня 1943 року тодішній райцентр Новошепеличі. Головним завданням партизанів було забезпечувати переправу через Прип'ять назустріч радянським військам, що наступали зі сходу. Через бурхливі води ріки перекинули наплавний міст, зібрали два пороми і 50 човнів. Тоді у Новошепеличах загинуло близько 1000 німецьких солдатів та офіцерів.
Після Другої світової війни обпалені землі потроху відроджувалися. У Чорнобилі відбудовували житло, піднімали промисловість. Запрацювали річковий порт та райпромкомбінат. Продукцію чавуноливарного заводу почали постачати до різних куточків Київської області. Так, на вулицях Києва досі можна побачити кришки каналізаційних люків, зроблені у Чорнобилі.
Місто з'єднали зі столицею річковим, автобусним та авіаційним транспортом. Швидкохідні катери ходили річкою Прип'ять із зупинкою в Чорнобилі до самого Мозиря. У Новошепеличах та Горностайполі обладнали невеликі аеродроми. У Чорнобилі відкрили універмаг, кінотеатр, 50 магазинів, ресторан, сім їдалень.
Частими гостями міста були працівники Київської кіностудії ім. Довженка, які зустрічалися з місцевими мешканцями у тутешньому кінотеатрі "Україна". База відпочинку кіностудії розташовувалася у мальовничому місці на річці Уж біля села Рудня-Вересня, всього за 10 кілометрів від Чорнобиля.
Після аварії на ЧАЕС місто фактично стало адміністративною столицею Зони відчуження. Тут живуть вахтові робітники, правоохоронці, лісники, пожежники і близько сотні чорнобильців, що повернулися до рідних будинків.
Читай також: Парад на 1 травня, паніка та вино для профілактики: що відбувалось у Києві одразу після аварії на ЧАЕС
