Історія "КультМотиву": як подільский млинзавод перетворився на сучасний культпростір

Фото: Ілля Прокопенко/архів "ТиКиїв"

Київський культурний простір "КультМотив" має особливу концепцію, адже працює на території колишнього млинзаводу. Про переосмислення занедбаного обʼєкта і життя "КультМотиву" під час війни ми поговорили з його засновником Віталієм Кордонським.

Нині в стінах старого млина звучить жива музика, проходять художні виставки, читають мистецькі лекції, дивляться вистави й грають у шахи. Коли трошки потеплішає, на open-air майданчику зазвучить український джаз. А ще тут працює гастробар із дуже привабливими позиціями української кухні й авторськими коктейлями з "Коктейльної мапи Києва".

Віталію, ти відкрив новий заклад під час війни — для цього потрібно бути дуже сміливим!

Хтось навіть сказав, що це сміливість на рівні з дурістю, і я певною мірою згоден. Але я у своєму житті спробував багато різних напрямів і ніколи не боявся ризикувати. 2014 року я пішов із будівельного бізнесу — у мене було приватне підприємство — бо не захотів бути гвинтиком у системі корупції. І саме в цей час мені запропонували змінити сферу діяльності й в межах HoReCa (сегмент громадського харчування — Hotel, Restaurant, Cafe — Прим. Ред.) відкрити свій бар. Я вирішив спробувати, і цей бізнес мені сподобався. А далі захотілося його розвинути й відкрити ще щось цікаве. У 2019-му ковід завадив це зробити, у 2021-му я знову почав планувати, а 24 лютого 2022 року в мене в нинішньому приміщенні "КультМотиву" була запланована зустріч з архітектором.

Яка, ймовірно, не відбулася? 

Так. Але, проживши в Києві перший рік повномасштабної війни, я раптом зрозумів: "А коли, як не зараз?" — і разом із командою став накидувати ідеї. Ми починали з банальної ідеї закладу з живою музикою. Але все, що відбувалося навколо, підштовхувало нас до глобальнішої концепції закладу з великим соціальним складником. Ідея "КультМотиву" карбувалася майже щоденно протягом трьох місяців. Ми проаналізували, що ідентичність країни будується на культурі, тож її треба підтримувати й розвивати.

І в результаті народився "КультМотив" — щось набагато більше, ніж просто культурний простір…

Так. Ми намагаємось підтримувати молодих українських митців, музикантів, художників, поетів. Співпрацюємо з молодими театрами, культурними формуваннями, організаторами ярмарок, виставок і фестивалів. І не тільки підтримуємо їх, а й допомагаємо їм розвиватися: надаємо свій простір, ділимось досвідом, допомагаємо в організаційних і фінансових питаннях, просуваємо й популяризуємо.

Хто у вашій команді?

У заснуванні "КультМотиву" мені допомогли Світлана Павліченко та Лука Драгичевич — кожен із нас зробив свій внесок у формування цієї ідеї та її втілення.

А Світлана стала ще й партнеркою в цьому проєкті. Вже минуло майже два роки, а ми продовжуємо працювати над ним, щодня його вдосконалюючи.

Як ти знайшов це цікаве приміщення для "КультМотиву"?

Приміщення колишнього Млинзаводу №1 я знайшов ще до повномасштабного вторгнення. Згодом вирішив повернутися до цього варіанту. Це здалося дуже символічним: Україна завжди славилася своєю пшеницею. А млинзавод переробляв її в якісне борошно, з якого готували смачний і запашний хліб. Навіть у нашій айдентиці ми використали стилізований колосок. Цей комплекс приміщень складався з парового млина Кельбера, приміщень очищення й перероблення збіжжя та складу готової продукції.

Навесні 2023 року ми підписали договір оренди й почали будівництво. "КультМотив" займає 400 м2 приміщень та 500 м2 закритого двору. Робіт було дуже багато: розчистити, знести, побудувати, розширити, перепланувати, провести, під’єднати…

Будівельні та ремонтні роботи розтягнулися на три місяці. У дворі ми збудували відкритий майданчик і сцену. Врешті-решт, з перенесеннями дат, ми відкрилися 15 липня 2023 року.

Від концертів до шахових турнірів

Поява такого простору була своєчасна, бо після повномасштабного вторгнення люди стали потребувати більше культури, яка б підтверджувала нашу ідентичність…

Так, 2023 року в українській музиці стався справжній Ренесанс — просто якийсь творчий вибух! З’явилося багато нових гуртів, всі почали переходити на українську, виступати, робити творчі колаборації. Молода українська музика була на підйомі, і аудиторія все це дуже гарно сприйняла. Багато культурних формувань ініціювали концерти, ярмарки, фестивалі тощо. І всі вони разом із нами збирали й продовжують збирати на перемогу. Щоби ми й наші нащадки могли жити у великій вільній країні, що процвітає.

Хто з музикантів виступив у "КультМотиві" першим?

Хедлайнеркою на нашому відкритті була Юлія Юріна в супроводі гурту "Ґвара". Також виступали цікава співачка KLER, виконавець GOTTLIEB, фолкбенд YARAY та гурт "Шум’я". За тиждень після відкриття в нас грав диджей Cepasa — вважаю, що хіт "Києве мій" в його аранжуванні просто неймовірний! Були в нас і молоді й цікаві — наприклад, Ліза Бібікова дала сольний концерт на 100 гостей, а згодом підкорила Bel étage (зараз Origin Stage). Також у нас були співачка Shmiska, гурти "ДК Енергетик", Blooms Corda, електронний дует Karoon та багато інших. Тобто в нас виступають і молоді, і досвідчені, і вже дуже відомі.

У "КультМотиві" відбуваються перші сольні концерти, перші художні виставки, літературні вечори молодих письменників. У цьому, власне, і полягала наша ідея соціальної частини бізнесу: надавати молодим митцям можливості пробувати себе, повірити в себе та розвиватись. І нашу сформовану за майже два роки аудиторію — тільки в Instagram у нас 23 тис. підписників, — маємо можливість познайомити з артистами, в яких усього 500 підписників або й менше.

Музиканти, які хочуть виступити на цій локації, можуть прийти до вас просто з вулиці?

Так, ми обробляємо всі запити. Митці можуть писати нам у дірект в Instagram, зателефонувати на робочий телефон чи прийти до нас особисто. Далі ми робимо початковий аналіз проєктів, дивимось, що зі свого досвіду можемо запропонувати. А досвіду вистачає: за майже два роки в нас відбулося понад 200 івентів. Ми можемо взяти на себе все, починаючи від дизайну постів та плакатів до просування події, організації її проведення та реалізації квитків.

Тобто ви виступаєте як продюсерський центр. Але це ж, як то кажуть, головний біль...

Так, головняк сильний. Але це і є ота наша соціальна мета, яку ми собі ставили від початку. За ці два роки понад 80% наших подій мали благодійний складник: ми допомагаємо збирати величезні кошти на ЗСУ і на адресну допомогу, а це вже більш як 10 млн грн.

Які цікаві події зараз відбуваються в "КультМотиві"?

Традицією вже стали "Шахові вечори" щосереди й п’ятничний "Джаз вечір", а нещодавно ми започаткували Podil JAZZ Weekend. Багато уваги приділяємо етнопроєктам.

Нам цікаві, наприклад, колаборації фольклору з електронним звучанням. А ще в нас є фестиваль-концерт "Розгардіяш". Ми провели його поки що один раз і присвятили культурі панку, але щодо цього фесту є плани й надалі. Ще проводимо серію тематичних вечірок "Секс, і місто, і "КультМотив". Цієї весни плануємо провести День книжок у вигляді книжкової барахолки — якщо зацікавлені, приносьте і продавайте книжки. Цю подію ми хочемо поєднати із "Шаховим днем", щоб весь день був присвячений інтелектуальному. Ну й продовжуємо приймати запити на співпрацю.

А ще 15 лютого 2025 року на території "КультМотиву" відкрилася галерея Draft Gallery, яка представляє роботи сучасних українських митців.

А як щодо комерційної частини? Чим ви заробляєте?

Наша комерційна сторона — це функціонування закладу. Але про прибуток зараз не говоримо взагалі. Наше існування з 2023 року далося нам дуже непросто. Знаєте, хтось дивиться на ту кількість подій, що в нас відбуваються, чи на кількість наших гостей, і думає, що це дає шалені гроші. Та це не так. У кінці грудня ми, зізнаюся, розглядали варіант закриття проєкту. Потрібно багато коштів, щоб підтримувати й живити таку немаленьку машину, як "КультМотив". Отака комерція. Тож чекаємо на закінчення війни, бо це точно дасть можливість трішечки видихнути.

Останнім часом ми стали більше розраховувати саме на свої проєкти, бо це дає більше стабільності. Творча сфера складна: багато що може піти не так, особливо коли це від тебе не залежить.

Хто складає публіку "КультМотиву"?  

Ядро гостей — молоді люди віком 22-35 років. Але в нас різноманітна аудиторія: від зовсім юної, прогресивної "цифрової" молоді до досвідчених олдскульних поціновувачів 50+.

Хто мене за часи існування "КультМотиву" дуже здивував, так це підлітки. Торік у нас було декілька молодіжних проєктів фестивального формату — можна сказати, комплексних концертів, де виступають 4-6 гуртів. Подія розрахована на аудиторію віком 15-17 років, організаторам і музикантам стільки ж — ну, може, трошки старші траплялися. Багато хто з них  підлітки, які ходять до школи. Так і пишуть у листуванні: "Не можу говорити, бо сиджу на уроці" — але в роботі вони просто круті! Збирають гурти та глядача, організовують барахолки й продаж якогось мерчу, збирають на ЗСУ — причому десятки тисяч гривень за концерт! І такі події вони роблять постійно.

Я часто бачив, як дорослі люди не можуть щось організувати, а тут підлітки організовують дуже достойні прикольні івенти — тому ми з ними й співпрацюємо і допомагаємо, чим можемо.

Смачно й автентично

Яка концепція ваших бару й кухні?

По-перше, у нас українська сучасна кухня. Нам дуже пощастило на момент її формування співпрацювати з шеф-кухарем Юрієм Вітряним — до нас він був су-шефом в ресторані "Глек". Юрій показав, як можна готувати українські страви, використовуючи світові техніки, причому кухня від цього не стає "не українською".

От, наприклад, у нас є страва "Телячі щічки з орзотто". Орзотто — це перлова каша, приготована методом різотто. Хтось таку кашу з дитинства любить, хтось ненавидить, але наш шеф-кухар показав, як це можна робити так, щоб вона була дійсно смачною. І це супер круто, красиво та концептуально.

Багато хто вважає наш борщ найсмачнішим в його житті. До речі, партнерка проєкту Світлана Павліченко організовує "Вечори благодійного борщу". Вона власноруч готує борщ: рецепт у неї неймовірний і подача дорога — тут тобі й домашнє сало, і соління. Від цього борщу язика можна проковтнути! За вечір розходиться понад 25 літрів, і всі гроші йдуть на ЗСУ.

А молодь розуміє всі ці ваші телячі щічки, локшину з гливами, судака зі шпинатом?

Я вважаю, що наша національна кухня молоддю дуже недооцінена, бо молоді люди вперто замовляють бургери, картоплю фрі та піцу. І тому ми зараз, залишаючи кістяком меню українську кухню, паралельно додаємо страви молодіжного формату. Так у нас зʼявився, наприклад, батат фрі. Ми також поставили в меню пряну закуску "Биті огірки" — це азійська страва, дуже популярна серед молоді. Але при цьому ми намагаємось максимально використовувати в приготуванні локальні продукти. 

Головною фішкою вашого бару є "Коктейльна мапа Києва"…

Ми нею дуже пишаємось! Це десять неймовірних авторських коктейлів, присвячених кожному району міста. Цю концепцію ще п'ять років тому вигадала наша Світлана, а втілив її наш шеф-бармен Андрій Фесенко. Він працював над нею понад рік. У кожному коктейлі багато складників, тому вони недешеві — за ціною 300-440 грн, — але варті того. Наприклад, до "Оболонського коктейлю" (370 грн) входять джин, хінний аперитив, огірковий лікер, абсент і лаймовий фреш. А до "Печерського коктейлю" (440 грн), що входить до класу спіріт-форвард — рідкісний ром із Маврикію, вишневий дистилят, портвейн та ароматичні бітери. Але і класичними коктейлями з нашого меню ми пишаємось.

Карта вин у вас теж виключно українська?

Так, це наш принцип. Але наші гості обділені гарним вином не будуть. Ви здивуєтесь, але щороку в Україні з’являються нові виноробні. Останнє вино, що зʼявилося в нашій винній карті, виготовлене в Чернігівській області — тобто на півночі України. Я не вірив, що там може нормально рости виноград, але спеціалісти кажуть, що теруар там гідний. Тож я продегустував чернігівське ігристе і, на своє здивування, знайшов у ньому і легкість, і смак.

Кажуть, у вас на барі можна замовити дуже дивний міцний напій, заради якого поціновувачі приходять спеціально?

О, це "Контабас" — неймовірна на смак та запах настоянка на бруньках чорної смородини. Вона має благородний смарагдовий колір і в штофі має вигляд дорогоцінності. Смак у настоянки дуже складний: у ньому є і смородина, і дуб, і нота диму.

Ми дуже вдячні Роману Пелиху за те, що він взявся відтворити та відстояти цей український аппелласьон (цей термін означає, що продукт може вироблятися тільки в зазначеному регіоні). В "КультМотиві" його подають чистим і в коктейлях. Є, наприклад, "Подільський коктейль" (420 грн) з "Коктейльної мапи Києва", зроблений у стилі джулеп — до нього входять контабас, амаро Fernet, ароматичні бітери та мʼята.

Старе — значить, цінне

У вашому просторі цікавий інтер’єр:  мінімалістичний, з елементами українського декору, чистий за енергетикою…

Його концепцію розробляв молодий дизайнер Артур Михаленко — зараз він захищає нас у лавах ЗСУ. Останнім часом в архітектурі Києва все більше популярна ревіталізація, тобто оновлення та переосмислення занедбаних об’єктів. Я — послідовник цієї концепції. Ми подарували старому приміщенню друге життя. Коли робили ремонт, намагалися зберігати те, що було можливо. Поверхню стін майже не міняли, на підлозі, де могли, залишили оригінальну плитку. Багато деталей інтер'єру — це речі з "КиївМлина", які вдалося врятувати від вивезення на брухт чи смітник. Поки ми вели реконструкцію, я з дозволу власників ходив приміщеннями і рятував якісь автентичні речі, що залишились від радянської спадщини. Наприклад, ми використали в дизайні електричні розподільчі коробочки з карболіту, виготовлені в Україні в 1960-х роках.

Сподобались мені електрошафи — вони такі гарні, з нальотом старовини. Використали. Всі світильники в нашому просторі — з млина: відновлені, відчищені, зі вставленим діодним освітленням. Над баром у нас висять промислові світильники, які ми купили на OLX. Вони були випущені в Україні на початку 1990-х — мабуть, теж на якомусь заводі йшли на металобрухт, а нині прикрашають "КультМотив".

В інтерʼєрі простору також багато етнічних деталей.

Від початку ми вирішили, що в дизайні будуть використані речі, вироблені українськими брендами. Наш простір прикрашений, наприклад, гушкою — вовняними килимами бренду Gushka, одного з наших партнерів. Ці килими тчуть вручну на старовинних ткацьких верстатах. Вони несуть енергію Карпат.

Також у нас є доволі знаменита васильківська кераміка. Меблі та барна стійка, зроблені київською майстернею WOODWELIKE з амбарного дуба. Це все історичні речі, бо амбарний дуб — це перероблена деревина, що була в ужитку в наших предків. Цьому дубу може бути й дві сотні років. Це унікальний матеріал із гарною енергетикою.

Від цієї ж майстерні в нас є ще й дві здоровезні конструкції, розташовані в центрі простору. Це основи під млин — а ми ж на млині! Вони також були знайдені в українській глибинці й, можна сказати, врятовані від забуття.

Тож стиль нашого інтерʼєру — еклектика, але з великою часткою ревіталізації. Плюс використання і збереження старого, яке є дуже цінним: не тому, що дорого коштує, а тому, що це — наша з вами історія.

Текст: Оксана Гончарук

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter