Лампочки, батарейки, акумулятори: як утилізувати небезпечні відходи?

Фото: Getty Images

Кожен рік у землю потрапляє близько 260 тонн сполук марганцю, пів тонни ртуті та чверть тонни кадмію. Це небезпечно як для довкілля, так і для здоров'я людини. І все тому, що багато людей і досі не знають, як правильно утилізувати відходи. З'ясуймо! 

Утилізація у столиці 

Деякі кияни все ж таки знають куди нести небезпечне сміття, тому кожен місяць жителі столиці здають на утилізацію майже півтори тонни відпрацьованих батарейок, до 177 непошкоджених ртутних термометрів і майже 3 тисячі енергоощадних ламп. Їх слід викидали у спеціальні помаранчеві баки для небезпечних відходів, які місто встановило КП "Київкомунсервіс". 

Сьогодні у столиці існує понад 200 локацій із контейнерами для збору сміття. У "Київкомунсервісі" створили спеціальну мапу, на якій позначені орієнтири, де можна знайти помаранчеві баки для токсичних відходів. А ще у деяких супермаркетах столиці також стоять спеціальні автомати, куди можна покласти використані батарейки.

Пізніше планують встановити нові спеціальні контейнери, що дасть можливість акумулювати небезпечні відходи в одному місці й так само організовано відправляти їх на утилізацію.

З листопада 2022 року для жителів Києва у тестовому режимі запрацював Telegram-бот. Нова послуга допомагає розв'язати проблему вивезення твердих побутових відходів, зокрема, великогабаритних.

Процес утилізації

Зі шкідливих відходів частіше за все кияни викидають батарейки. В кожній з них є анод — порошок цинку, який просочений електролітом, і катод — двоокис магнію в суміші з двоокисом титану. Залежно від складу електроліту, батарейки поділяються на:

• сольові;
• лужні (алкалінові);
• літієві;
• срібні;
• ртутні.

У КП "Київкомунсервіс" розповідають, що  утилізувати потрібно акумулятори, літієві, літій-іонні та цинкові батарейки. Перероблення відбувається з нейтралізацією небезпечних речовин і вилученням металів для вторинного використання: цинку, заліза, марганцю.

Спочатку батарейки сортують за технологічними групами. Далі їх подрібнюють у спеціальному шредері. Звідти виходить шихта (вихідні суміші, що використовуються в пірометалургійних чи інших високотемпературних процесах: під час виробництва скла, цементу, деяких керамічних матеріалів і виробів, коксування вугілля).

Шихту поміщують у вібросепаратор, де відсіюють порошок — карбон, насичений хлорними сполуками цинку. Це вже готовий матеріал для металургії, де цинк з вугіллям використовують при плавці металу. Цинк покращує плинність металів під час нагрівання. Далі шихту, яка пройшла вібровідсіювання, переміщають у магнітний барабан, який відділяє залізо від цинку.

З отриманої поліметалевої суміші в кілька етапів вилуговування витягують марганець і цинк (у вигляді солей), а також графіт. В цілому на чотири видобутих елементи припадає 80% маси батарейок.

Наступними йдуть люмінесцентні та енергозберігальні лампи. Сьогодні останній вид джерел світла майже витіснив традиційні лампи розжарювання. Вони споживають менше електроенергії, мають приємний і комфортний світловий спектр. Проте одним зі значних мінусів є наявність ртуті в складі таких приладів.

Люмінесцентна лампа або як кажуть у народі лампа денного світла, складається зі скляної трубки, яка заповнена люмінофором, двох електродів на кінцях колби, суміші інертного газу і парів ртуті. Світіння пучка відбувається в результаті проходження дугового розряду в парах ртуті.

Завдяки люмінофору, який нанесений на внутрішню поверхню колби, світло набуває видимого спектра. Відтінок світла визначає наявність ортофосфата цинку-кальцію або галофосфата кальцію в складі.

Відповідно до класифікатора ДК 005-96 (застосовується для відходів), відпрацьовані лампи відносяться до таких, які потрібно сортувати й збирати окремо.
 
Спеціалізовані переробні підприємства зазвичай приймають різні види ламп:

• ртутні кварцові;
• люмінесцентні;
• енергозберігальні;
• ртутовмісні люмінесцентні;
• бактерицидні;
• дугові натрієві;
• лампи солярію (ультрафіолетові).

Є декілька шляхів утилізація таких лампочок: 

• Вібро-механічний метод полягає в механічному розділенні компонентів після подрібнення. Лампи спочатку дроблять у спеціальній закритій дробарці — демеркуризаторі. Потім складові поділяються за категоріями (скло, люмінофор, металевий цоколь). Через те, що ртуть за нормальних умов випаровується, то її пари відводять і поглинають активованим вугіллям.
• Термовакуумний метод. У цьому випадку можливе повторне використання ртуті після оброблення. Лампи також, як і в попередньому випадку, дроблять, далі бій обпалюють за температури 400 градусів 60 хвилин. Після цього чисті ртутні пари потрапляють в конденсатор з рідким азотом, де виморожуються і конденсуються в ємність у рідкому стані.
• Гідрометалургійний метод. Процес очищення полягає в тому, що роздроблені вироби піддаються дії демеркуризаторів, внаслідок чого відбувається перехід ртуті в важкорозчинні сполуки. Цей спосіб передбачає багаторазове промивання ртутних відходів розчинами. Це — недолік, бо треба надалі ретельно очищати промивну воду, а для цього потрібні дорогі установки.

Третіми йдуть напевно найнебезпечніші — ртутні термометри. Цей метал відносять до найвищого — I класу небезпеки, тому поводження з ртуттю чи з відходами, що містять її, є ліцензованою діяльністю з найвищими ступенями ризику.

Ртутний термометр не має терміну придатності, але ця річ — тендітна. При ударі захисне скло може тріснути, а ртуть кульками викочується назовні. Цей метал відносять до найотруйніших речовин, які протягом декількох років можуть завдавати шкоди людині. 

У КП "Київкомунсервіс" повідомляють, що розбитий термометр із ртуттю необхідно зібрати в банку з водою та щільно закрити кришкою. Банку можна здати фахівцям КАРС "Київська служба порятунку" або підприємству, що займається збором ртутьвмісних відходів.

Тому, якщо у тебе вдома десь завалялися використані батарейки або лампочки, то неси їх до спеціальних контейнерів, аби мінімізувати ризики для інших людей.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter