6 знакових сценографів українського театру: що покажуть на виставці "Спільна сцена"

Макет сценографії Михайла Френкеля до вистави "Суєта" 1971 року. Фото надане пресслужбою Музею театрального, музичного та кіномистецтва України

Столичний Музей театрального, музичного та кіномистецтва України разом зі львівською "Галереєю сценографії" розпочали роботу над виставковим проєктом "Спільна сцена". У фокусі — дослідження та представлення творчої спадщини знакових українських сценографів єврейського походження. Відкриття в Києві планують восени.

"Це буде виставка про митців, які творили яскраві сторінки українського театру в різні періоди ХХ століття. Їхні роботи зберігаються в колекції нашого музею як важливі артефакти, відібрані науковцями", — каже співкураторка проєкту Тетяна Руденко, головна зберігачка фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України та дослідниця українського театрального авангарду.

Марко Епштейн

Марко Епштейн — кубіст та експресіоніст, який працював у Харківському єврейському театрі. Протягом 1920-х років діяльність його була тісно пов'язана з Культур-Лігою — найвпливовішою з єврейських культурних організацій України, яка розвивала музику, малярство, театр і літературу мовою ідиш. Саме до цього періоду належать театральні роботи художника.

Марко Епштейн працював над оформленням вистав у єврейських театрах Києва, Харкова, Чернігова й Одеси. З багатого сценографічного доробку митця збереглися лише дві добірки театральних ескізів.

Театральний музей зберігає ескізи костюмів і декорацій до вистави "Аристократи", створені для Харківського єврейського театру 1928 року. Портрети персонажів створюють галерею образів мешканців штетла.

Нісон Шифрін

Нісон Шифрін також був членом Культур-Ліги. Саме сценографія стала основним видом його творчої діяльності у 1920-1930-х роках.

Як театральний художник Нісон Шифрін працював у харківському ГОСЕТі, театрі "Березіль" та інших. У свої роботи він вводив елементи конструктивізму, оголюючи сценічну конструкцію та підкреслюючи умовність декораційних прийомів. Митець винахідливо використав різноманітні види композиції сценічного простору, зміну фрагментів оформлення, обертання кола сцени, поєднання різних фактур матеріалів тощо.

Ціла добірка образів із вистави "Змова Фієска в Генуї" театру "Березіль" зберігається в нашому музеї та буде експонуватися на виставці. Постановка 1928 року також добре зафіксована в музейних світлинах, де можна роздивитися гру акторів та реалізацію декорацій, мізансцен і костюмів з ескізів.

Матвій Драк

Матвій Драк — співзасновник та один із головних художників Театру Франка. Фактично він сформував візуальне обличчя театру в 1920-1940-х. Ескізи костюмів до вистави "Лісова пісня" 1922 року, які будуть представлені на виставці, заряджені авангардними ідеями та мають оригінальні рішення.

Коли Театр Франка переїхав до Києва, Матвій Драк також долучився до постановок Київського єврейського театру юного глядача. У колекції музею зберігаються його ескізи костюмів і декорацій до вистави "Ельдорадо", які теж увійдуть до експозиції. А ще експонуватиметься макет — зменшена модель сцени, яку попередньо готує сценограф, щоб спланувати майбутні декорації.

Михайло Френкель

Михайло Френкель розпочав мистецький шлях у Київському театрі музичної комедії. З 1964-го до 1976-го працював головним художником Київського театру юного глядача на Липках, а протягом 1987-1995 років — головним художником Театру російської драми імені Лесі Українки. Його поява в театрі була помітною, а сценографічні образи — лаконічні та виразні. Також він був одним із розробників концепту "дієвої сценографії" та автором книжок, присвячених мистецтву сценографії.

Театральний музей має найповнішу колекцію творів Михайла Френкеля. Макети декорацій та ескізи оформлення вистав "Лис Микита" й "Лісова пісня" увійдуть до експозиції.

Михайло Глейзер

Михайло Глейзер — графік, живописець і сценограф. Він був художником костюмів до знакових вистав Сергія Данченка — "Енеїда" 1986-го та "Тев'є-Тевель" 1989 року в Театрі Франка. Також оформив не менш важливі постановки режисера — "Санаторійна зона" та мюзикл "Біла ворона".

Цікавим фактом є те, що Михайло Глейзер намалював приблизно 250 ескізів костюмів для "Енеїди", потім режисер і сценограф відібрали 50, а до сьогодні їх збереглося ще менше. Різноманітні образи з Котляревського подані як окремими групами, так і аркушами з численними персонажами. Вони розташовані симетрично рядками та вражають вигадливістю.

Віктор Гукайло

Віктор Гукайло — графік, ілюстратор, сценограф і дизайнер. Його творчість є яскравим прикладом переосмислення єврейської візуальної спадщини у процесах трансформацій української культури.

Улюбленою технікою художника була монотипія, однак він багато працював і в інших, як-от офорт, літографія, гравюри на картоні. А протягом останніх років захопився друком на тканині та колажами. 

З 1993-го до 2009-го Віктор Гукайло був головним художником Київського державного театру ляльок. Його ескізи сценографії до таких вистав, як "Биндюжник і король", "Червона шапочка" та "Кіт у чоботях", є складними й "недитячими".

"Все буде гаразд"

Також на виставці буде представлена валіза-вертеп із вистави Київського міського театру ляльок "Все буде гаразд" 1994 року, в якій актор Шарль Фоєрберг виконав головну та єдину роль. Експонат для постановки режисера Сергія Єфремова створила сценографка Ірина Уварова.

Валіза стала основним елементом вистави як знак масового переміщення та винищення людей тоталітарними режимами ХХ століття. Цей простий предмет, що в побуті зберігає речі господаря та супроводжує його під час подорожей, у спектаклі перетворюється на вертепну скриньку. Ляльки за конструкцією відрізняються від традиційних вертепних: у них немає стрижня, тому вони дещо нагадують ляльки, якими гралися діти.

2018 року валізу з ляльками, текст і відеозапис вистави, фотографії та програми подарувала музею Світлана Фоєрберг, дружина актора Шарля Фоєрберга.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter