Коли й кому призначають антидепресанти: пояснює психіатр

Фото: Freepik

Війна та стрес впливають на психіку. Не всім до снаги впоратися з цим самостійно, бувають випадки, коли покращити емоційний стан можуть антидепресанти. Коли, кому й в яких випадках їх призначають? Пояснює психіатр Сергій Оберемок.

Мені зле на душі: перші ознаки

З огляду на воєнну ситуацію ми всі перебуваємо в хронічному стресі, а інші побутові чинники (сімейні конфлікти, проблеми на роботі, криза в стосунках) також погіршують ментальний стан. І з накопиченням життєвих негараздів ти помічаєш, що це вже не настрій одного дня, а "хандра" затягнулася. Для зриву необов'язково має відбутися чітка травматична подія — їй передує затяжний процес виснаження психіки. 

Перші дзвіночки проблеми — порушення сну: коли людина спить непродуктивно, кілька разів за ніч прокидається, або взагалі не може заснути. А зранку встає розбитою: лізуть нав'язливі думки, важко зосередитися, знижується продуктивність, погіршується пам'ять, — пояснює Сергій Оберемок, психіатр Всеукраїнської благодійної організації "Конвіктус Україна".

Якщо ці прояви систематичні та не вщухають — це вже сигнал, що треба негайно звернутися по допомогу. Антидепресанти призначає лікар-психіатр (в окремих випадках — невролог), а не психолог, як помилково вважає чимало українців. Май на увазі: психолог може консультувати в разі життєвих криз, але діагностувати розлади й тим паче виписувати препарати він не вповноважений. Призначити курс ліків має право лише фахівець із медичною освітою.

Симптоми недавні та мають легкий перебіг? Тоді пріоритет — це робота з психологом. Зі станами середньої тяжкості допомогти може лікар-психотерапевт. На короткий термін призначаються заспокійливі засоби рослинного походження. І лише тоді, коли ця терапія не ефективна, медик виписує певні препарати, приміром, антидепресанти, — доповнює психіатр Сергій Оберемок.

Таблетки щастя: як і для чого приймати

Антидепресанти (неформально скорочуються до "АД") — це окрема категорія лікарських засобів, які вживаються для лікування депресивного, тривожного (ГТР), обсесивно-компульсивного (ОКР), посттравматичного (ПТСР) та інших розладів. Ці ліки ефективно полегшують перебіг душевних захворювань, усувають або пригнічують утрату задоволення, відчай, смуток та інші неприємні прояви.

"Золотим стандартом" серед антидепресантів медики вважають СІЗЗС: це селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну — "гормону щастя", який забезпечує взаємодію нервових клітин та регулює наші психоемоційні реакції. Якраз цієї речовини бракує тим, хто потерпає від депресії — і саме цю нестачу заповнюють СІЗЗС. Простими словами — препарат затримує молекули серотоніну в організмі, завдяки чому гормон значно довше виконує свої позитивні функції.

Правила прийому лікар проговорює з кожним пацієнтом окремо, та спершу антидепресанти вживають протягом 1-2 тижнів — за цей період стане зрозуміло, чи підходить пацієнту препарат. З моменту, коли він відчуває полегшення, стартує повноцінний курс лікування — щонайменше пів року. Задля максимальної ефективності важливо не пропускати дозу й дотримуватися всіх рекомендацій.

Зазвичай антидепресанти приймають щоденно в той самий час, тому, якщо цей ритм раптом порушився, найліпше вжити пігулку наступного дня о звичній годині, — радить Сергій Оберемок.

Після першої пігулки стало гірше. Кидати?

У жодному разі не кидай призначені ліки! Побічні дії в перші дні прийому антидепресантів — це цілком нормально та закономірно. Так відбувається через те, що серотонін починає активно циркулювати в головному мозку, подразнюючи рецептори — саме тому ти можеш відчувати головний біль, надмірну тривожність, нудоту, безсоння й загострення інших неприємних проявів. 

Антидепресант не діє вже сьогодні-завтра. "Я поприймав, і мені стало краще", — це так не працює. Треба почекати два-три тижні, щоб посилився клінічний ефект. За цей час — правильно підібрати дозу, зважати на побічні ефекти, які погіршують якість життя. Приміром, якщо пацієнта мучили суїцидальні думки, то в перші дні це відчуття може загостритися. Тому не менш важливим є регулярний контакт із лікарем, — пояснює психіатр Сергій Оберемок.

Зазвичай уже на третій тиждень, коли чутливість рецепторів притуплюється, людина відчуває полегшення. Утім, бувають і випадки, коли препарат доводиться змінити. За словами пана Сергія, це цілком нормальний хід подій: у такому разі психіатр має спершу переконатися, чи дійсно твої нові "болячки" — заслуга саме препарату. Якщо так, то лікар, найімовірніше, спробує скорегувати дозу. Не допоможе — тоді вже призначить інший антидепресант.

Все життя на таблетках?

Лише почувши про "таблетки від депресії", українці, зокрема старше покоління, нерідко панікують: "Я з них не злізу", "тепер буду завжди під "кайфом", "скоро стану "овочем" — доволі поширена реакція на призначення від психіатра. Але звідки походить наш острах? Адже, за даними ОЕСР, серед європейців прийом антидепресантів за 20 років зріс у 2,5 раза — і ця тенденція зберігається.

Причина у радянському минулому нашої держави, коли тогочасне суспільство не інформували належним чином про те, як важливо дбати про ментальне здоров'я. Депресивні прояви часто розцінювали як лінь, а психічні недуги асоціювали хіба з тяжкими пацієнтами, прикутими до ліжка. Тому й антидепресанти чимало громадян вважають препаратом для "психів". Отож варто розуміти:

Утім, різка відмова від ліків — це неабиякий стрес для організму, який може спричинити так званий "синдром відміни". Ризик особливо високий тоді, коли пацієнт не досяг стійкої ремісії — а це щонайменше рік стабільного стану з відсутністю психотравматичних обставин (а з цим через війну є певні ускладнення). Якщо антидепресант кинути на півдорозі, не завершивши повноцінний курс лікування, — усі попередні симптоми врешті знову проявляться.

Деякі пацієнти самі собі "відміняють": половинять пігулки, переходять на краплі — але не кидають. Їх можна зрозуміти: людина тяжко переносить пригнічений стан, це залишається в її пам'яті назавжди — тому хтось приймає ліки лише від страху, що всі ті жахи повернуться. Однак самолікуванням займатися не слід, адже йдеться про психіку, — коментує Сергій Оберемок, психіатр "Конвіктус Україна".

Грамотно припинити вживання антидепресанту можна лише за допомогою лікаря. Коли прийде полегшення,  медик розробить індивідуальну схему скасування. Аби мінімізувати "синдром відміни", важливо не поспішати — процес сягає кількох тижнів. В окремих ситуаціях, якщо немає стійкої ремісії, лікар може узгодити подовження прийому. Але загалом вдається досягти стійкого поліпшення, особливо якщо лікування доповнювали роботою з психотерапевтом.

Якщо людина почувається добре тривалий час, настає момент, коли слід "відмінити" ліки. Але в цей час можуть датися взнаки старі симптоми. У таких випадках скасування антидепресанту або проводять, "прикриваючись" іншими препаратами, або покроково зменшують дозу, — довершує лікар-психіатр Сергій Оберемок.

Отже, не картай себе, якщо регулярно відчуваєш неспокій, сум чи втому — це нормально, особливо в умовах щоденних тривог та ударів ракет. Головне — не проґавити момент і вчасно звернутися до спеціаліста, який підбере терапію.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter