Ювілей "Океану Ельзи": 30 років Слави
Фото: пресслужба/Вікторія Квітка
12 жовтня культовому українському гурту "Океан Ельзи" виповнилося 30 років. Відсвяткувати ювілей колектив вирішив концертами в київському Палаці спорту, яких довелося зробити п'ять: квитки в касах зникали просто миттєво! "ТиКиїв" побував на одному з них та ділиться подробицями, згадуючи, як "Океан Ельзи" виник та прийшов до цього тріумфу.
У гурту, який ми сьогодні знаємо як "Океан Ельзи", міг бути геть інший соліст. Та й зватися він міг по-іншому.
Позаяк музиканти, які ввійшли до першого складу "Океану Ельзи", Павло Гудімов та Деніс Глінін, 1991 року грали в групі "Клан Тиші" — його створив Паша разом з однокласником Андрієм Голяком. Андрій в цьому гурті співав, Павло грав на гітарі, Денис — на ударних. Четвертим став брат однокласниці Паші та Андрія, 16-річний Юра Хусточка. Йому дали в руки бас-гітару — довелося навчитися грати.
Так колектив проіснував два роки, особливого успіху не мав, а потім Андрій одружився, і йому стало не до музики.
А далі починається історія, яку можна зробити сценарієм байопіку: влітку 1994 року музиканти пішли проводжати знайому, яка виїжджала на ПМП до Німеччини, і на вечірці познайомилися з тихим, замкнутим хлопцем Славком. Але вже в кінці вечора Славко і "Клан Тиші" разом співали хіти Beatles та Doors, і, звісно, хлопця запросили на репетицію гурту. Славко прийшов, одразу все розкритикував і запропонував переробити приспів в одній із пісень, також завалив хлопців своїми музикою і віршами, яких у нього в 19 років вже було вдосталь. А за кілька місяців у Паші Гудімова був день народження, і там вирішили закрити "Клан" і відкрити новий гурт із вокалістом Славком Вакарчуком. Тому день народження гурт "Океан Ельзи" святкує разом із Павлом Гудімовим — 12 жовтня.
Щоправда, назву для новоствореного колективу придумали лише за два місяці.
Багато років улюбленим питанням журналістів було: "А що за назва така? А чому саме Океан? А чому саме Ельзи"?
Вакарчук одного разу це пояснив так: він якось дивився по телевізору багатосерійний фільм "Підводна одіссея команди Кусто" і був настільки вражений красою океану, що вирішив дати групі ім'я "Океан". Та просто "Океан" якось не звучало, тож треба було додати до назви ще щось. Бажано жіноче ім'я і таке, щоб звучало всіма мовами однаково. Переглянули список жіночих імен — сподобалася Ельза. Так і з'явився "Океан Ельзи".
Перші успіхи
Перший концерт "ОЕ" відбувся 14 січня 1995 року перед Львівським оперним театром — і одразу перед 7-тисячним натовпом! Було 7 градусів морозу, але хлопці згадували, що були "підбадьорені коньячком та сповнені енергії".
Тоді музиканти виконували пісні "Клану Тиші" та декілька пісень Вакарчука.
За кілька тижнів гурт записав демокасету "Демо 94-95" з композиціями українською й англійською та вперше виступив на телебаченні — у Львові в програмі "Дека", що зробило колектив популярним у місті.
Прийшов час виходити на всеукраїнську аудиторію: 1995-го гурт виступив на фестивалі "Червона рута". Вдало, проте перемогу тоді здобув… засновник "Клану Тиші" Андрій Голяк із новим проєктом.
Та "Океани" не засмучуються і починають турне фестивалями: "Срібна підкова 95-96", "Альтернатива 2", "Мелодія", "Перлини сезону", "Траш 96" (Німеччина), "Р.Ф.І." (Франція)... І, зрештою, "Таврійські ігри".
Потім, 1996-го, були перші сольні концерти в Луцьку та Києві й навіть спільні виступи з німцями Blue Eyes та легендарними Deep Purple, перший максісингл "Будинок зі скла" та перший фільм про групу.
І, нарешті, перший гастрольний тур!
А 1997-го "ОЕ" познайомилися з київським продюсером Віталієм Климовим, який переконав хлопців переїхати до столиці.
Навесні 1998-го музиканти стали киянами: гурт у повному складі оселився в будинку на вулиці Стрілецька, 7/6, і почав роботу над першим альбомом "Там, де нас нема".
Разом з альбомом з'явився і перший кліп гурту "Там, де нас нема" — той самий, де музиканти сидять у холодильнику. Знімав його режисер Семен Горов у київському парку Слави, і це відео просто вибухнуло!
Неймовірний успіх чекав хлопців і на "Таврійських іграх-98", де гурт переміг у номінаціях "Прорив року" та "Найкраща пісня" (за "Там, де нас нема"). Вже за рік "Океан Ельзи" визнали найкращим попгуртом України.
Відтоді колектив видав 11 альбомів (останній, англомовний Lighthouse, вийшов буквально днями), здобув популярність за межами країни, дав сольний концерт у Парижі, виступив із симфонічним оркестром і змінив декілька складів музикантів. Сьогодні зі старожилів лишилися Вакарчук та Денис Глінін, і в різні роки через "ОЕ" пройшли Дмитро Шуров та Луї Франк, пішли Юрій Хусточка та Павло Гудімов, прийшли Денис Дудко, Мілош Еліч, Петро Чернявський та Владімір Опсеніца.
Останні роки перед повномасштабним вторгненням "ОЕ" вже було затісно у Палаці спорту, тож їхні сольники стабільно відбувалися в День Незалежності України на стадіоні "Олімпійський", який теж був забитий вщент.
Протягом повномасштабного вторгнення гурт великих концертів не давав, проте 30-річчя вирішив відсвяткувати масштабно — трьома сольниками у Палаці спорту. І через миттєві солдаути три Палаци швидко перетворилися на п'ять.
Тригодинна пожежа
Ми не знаємо, звідки можна взяти стільки енергії, щоб на третьому поспіль концерті стрибати й співати, наче в останнє — втому Святослава Вакарчука видавав хіба що голос, що трохи сів. Але цей концерт, як завжди в "Океану Ельзи", був вибуховим.
До речі, попри рейди ТЦК на перших концертах, чоловіків у залі було повно.
Концерт тривав понад три години, і це були три години суцільного кайфу — від улюблених пісень, які не набридає слухати, вибухової енергії та потужного вокалу Святослава, віртуозно виконаної музики, неймовірних світлової режисури та відеографії, та й в цілому тієї енергії, яку не підробиш і не вдаси — все те, за що ми 30 років поспіль любимо "Океан Ельзи".
Звісно, почав Вакарчук із першого хіта гурту — "Там, де нас нема", і на екранах з'явився той самий перший кліп "ОЕ" з холодильником.
Далі були улюблені "Відчуваю", "911", "Квітка" — "Я слова, забув, дівчата", — поскаржився Святослав, виконуючи її, і зал йому радо допоміг.
"Я б хотів і далі в такому дусі продовжувати, — сказав Вакарчук згодом. — Але ми хотіли вам повернути відчуття того, як було колись, і як колись буде. Та ми продовжуємо жити у війні, яка забирає все… Тому пам'ятаймо тих, завдяки кому ми сьогодні можемо давати й відвідувати концерти, і тих, хто зараз в полоні".
На честь ув'язнених захисників Азовсталі пролунала нова пісня — "Місто Марії", і над залом "пішов сніг".
За новою ж "Кавачай" була стара "Стріляй", і здавалося, що Вакарчук цієї миті співав, як востаннє.
"Я аж кудись у космос полетів, коли співав цю пісню, та згадав, що в нас є сценарій… "ОЕ" і сценарій — речі несумісні. Особливо, коли тобі 30, а всередині 13. А нам як групі взагалі ніби 2-3 роки. Коротше, вік — то все фігня!"
Далі Святослав згадав "хлопця, в якого на дні народження створили групу" і запросив на сцену "того хлопця" — Павла Гудімова. Разом вони пограли та заспівали "В очах твоїх я небо бачу" і "Друг".
Потім були й нові пісні, зокрема з англомовного альбому, і "Вище неба" чи "Я не здамся без бою", і дует із KOLA "Коли ми двоє" — та й чого на цьому концерті тільки не було!
Здавалося, "Океани" вирішили за один вечір виконати все, що написали за 30 років.
"ОЕ" пішли зі сцени після "Той день". Але ж ще лишилася "На небі", тож вони вийшли "на біс", а потім знову пішли й знову повернулися — і був ще один мініконцерт, і були й на "Небі", і "Зелені очі", і, звісно, "Все буде добре".
Бо зрозуміло, що саме таким має бути фінал. Адже гурт "Океан Ельзи" за будь-яких часів вселяв у нас віру в те, що все буде добре. І ми йому віримо!
