Ми тепер терапевтичний заклад: Віталій Кіно та Марина Смілянець про Театр на Троєщині
Директор-художній керівник Театру на Троєщині Віталій Кіно та заступниця директора Марина Смілянець. Фото надав театр
16 вересня у Києві відкрився Театр на Троєщині. Новий мистецький простір працює за адресою: вул. Градинська, 5.
У закладі показують вечірні комедії й драми для дорослих від Театру на Михайлівській та денні вистави для дітей від Театру "Сонечко". Також у жовтні розпочне роботу театральна школа для дітей і підлітків. А ще планують проводити майстер-класи, вечори поезії, стендапи та інші події.
Камерний сценічний майданчик заснував Центр мистецтв "Новий український театр". Це незалежний столичний театр, з 2009 року розташований на вул. Михайлівській, 24ж. Його 1998-го створив та дотепер очолює режисер Віталій Кіно. Саме до складу цього центру входять Театр на Михайлівській, Театр "Сонечко", а відтепер і Театр на Троєщині.
У вересні у Театрі на Троєщині зіграли шість вистав, до кінця місяця будуть ще дві. А протягом жовтня відбудеться 14 показів. Це переважно постановки за текстами сучасних українських драматургів. Зокрема, Марини Смілянець, Наталі Уварової, Людмили Тимошенко, Романа Горбика, Андрія Воробйова. Щоправда, серед анонсів також можна помітити спектакль "Як Левеня та Черепаха пісню співали" за казкою російського письменника Сергія Козлова.
Більше про новий простір мені розповіли директор-художній керівник Віталій Кіно та заступниця директора Марина Смілянець.
Як виникла ідея створити ще одну локацію, яка зрештою стала Театром на Троєщині?
Ідея виникла понад 20 років тому. Це було ще до існування "першої локації". У нас навіть зберігся рекламний флаєр про відкриття Театру на Троєщині, датований 2000 роком, але не склалося. Районна влада тоді обіцяла нам підтримку, але відбулися певні кадрові зміни й нікому вже не було цікаво вкладати у театр.
Напередодні нашого 25-річного ювілею ми вирішили повернутися до цієї ідеї, але вже власними силами. За цим принципом існує весь наш Центр мистецтв. Не маємо жодної підтримки, окрім квитка, який купує глядач.
Чому вирішили взятися за створення нового театру саме тепер і чому важливо було зробити його саме на Троєщині?
Протягом усіх цих років ми періодично розмовляли про те, що на Троєщині бракує театру. Це великий мікрорайон. За кількістю населення як ціле місто. Але досі там не було професійного театру. Чи потрібен він там? Ми мали сумніви, але ризикнули.
Уже перший місяць показав, що Театр на Троєщині потрібен. Квитки розкуповують майже одразу, як вони потрапляють у продаж. Тому всі наші сподівання на те, що нас чекали й полюблять.
Як проходив процес підготовки перед відкриттям?
Першим питанням було встигнути зробити ремонт та облаштувати сцену. У цьому нам допомагали виконавці нашого театру, родичі та друзі. Окрема подяка Сергію Сведенюку — це тато актора Владислава Сведенюка. І нашому актору Євгену Ющуку, який має хист до різних технічних питань. Вони працювали на локації з ранку до ночі.
Друге питання — кадрове. Щоб мати змогу працювати паралельно на два театри, потрібні актори. Тож ми провели кастинг і до нашої команди приєдналися харизматичні й талановиті Тетяна Лозіна, Артем Мунтянов, Ярослав Шуліка, Олеся Коробка, Олександра Рудницька, Валерій Мелашенко, Софія Стецюк. І ще кілька зірок чекають на свої прем'єри вже в нових виставах театру.
Як ви позиціюєте свій новий театр і чому називаєте його мистецьким простором?
Наше гасло — театр для всієї родини. У нашому репертуарі цікаві для себе вистави можуть знайти глядачі від трьох років до ста. Є спектаклі, на які люди люблять приходити всією сім'єю. Зранку зустрічаємо юних глядачів, а ввечері дорослих.
У дні, коли вистав немає, працюватиме театральна школа для дітей та підлітків. Також плануємо квартирники, майстер-класи, вечори стендапу. Взагалі ми відкриті для різних яскравих та нахабних пропозицій.
Як адаптуєте свої постановки для представлення на новому майданчику?
Театр на Троєщині за розміром точно такий самий, як Театр на Михайлівській. Тож особливо нічого адаптувати непотрібно. Але звичайно, ми робимо репетиції старих вистав на новій сцені. Щоб актори відчули себе в новому просторі, як удома на Михайлівській.
Чому відкрили новий театр саме показами вистав "Карлсон шукає друга" та "Еклери на мільйон"?
Це одні з найпопулярніших вистав нашого театру за п'єсами сучасних українських драматургів. Тож ми знали: якщо поставимо саме їх, то неодмінно підкоримо серця. Так і сталося. Ці спектаклі вже також є в афіші на жовтень.
Які враження від відкриття та наскільки ви задоволені стартом роботи театру?
Усе пройшло чудово. Квитки були розкуплені ще за кілька тижнів, тож багатьом глядачам довелося відмовляти. Але вони придбали квитки на інші події, які пройшли не менш феєрично.
Взагалі це відкриття — важлива подія і для кожного з наших акторів. Новий простір можна порівняти з прем'єрою. Тож зараз кожна "перша" вистава у Театрі на Троєщині — це як прем'єра.
Звичайно, ми не все зробили, що планували, але це більш технічні нюанси. Наприклад, не встигли роздрукувати таблички з описами до фотографій, що висять у фоє. Але це те, що можна швидко виправити.
А загалом панувала душевна й тепла атмосфера. Ми були дуже вдячні нашим глядачам, а вони нам.
Скільки вистав плануєте показувати?
У нашому репертуарі майже 50 вистав. Частина з них для дітей, інші — для дорослих. Ми плануємо грати їх усі у Театрі на Троєщині, але не одразу. Тож на мешканців мікрорайону чекає багато прем'єр. І має минути кілька років, аби вони встигли передивитися увесь наш актуальний репертуар.
Які ваші спектаклі найпопулярніші, а з яких варто почати ознайомлення з вашим репертуаром?
У нас у театрі лише 40 місць. Тож кожна вистава — це аншлаг. У всіх постановок, як і у кожного нашого актора, є свої шанувальники. Тут питання смаку та зацікавлень. Усі вистави різні за темами, жанрами й навіть стилем. Тож рекомендуємо читати анотації та обирати те, що саме вам до душі. Не прогадаєте.
Чи готуєте прем'єри в цьому сезоні, які також мають бути показані в новому просторі?
Цього тижня починає репетиції нової вистави молодий, але вже відомий режисер та популярний актор Олександр Жила. Він поставить сатиричну комедію "Мій президент — кіт" за сучасною п'єсою Марини Смілянець. Сподіваємось, що прем'єра відбудеться вже у листопаді.
Художній керівник театру Віталій Кіно працює над постановкою іншої п'єси авторки — "Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці". Марина Смілянець написала її під час повномасштабної війни. Події твору відбуваються на окупованій території Київської області в березні 2022 року. Прем'єру очікуємо цієї осені.
Ви зазначаєте, що плануєте запросити до співпраці інші київські театри. А молоді режисери зможуть реалізувати свої постановки в межах проєкту "Дебют". Чому вирішили не обмежуватися власним репертуаром та з ким домовилися?
Зараз ми ведемо перемовини з різними цікавими українськими режисерами. Наприклад, Анна Турло та Павло Ар'є вже шукають матеріал. Сподіваємось, що вони зможуть розпочати постановки навесні. Також у Віталія Кіно є багато студентів, найкращі дипломні робити яких обов'язково потраплять до репертуару.
Інші театри ми запросимо трішки пізніше, бо самі лише освоюємось у новому просторі та придивляємось до інтересів наших глядачів. Поки що в цьому просто не було потреби, адже нам і так є що пропонувати.
Коли розпочнуться додаткові заходи у театрі, крім вистав?
Усе планується поступово. 11 жовтня ми відкриваємо театральну школу. Буде три групи різного віку від 5 до 16 років. Викладатимуть відомі актори театру та кіно — Катерина Рубашкіна з Театру на Подолі та Олександр Піскунов із Театру на лівому березі. Заняття будуть проходити щотижня у понеділок і середу. Місця у групах ще є, тож запрошуємо.
Яка місія театру в умовах повномасштабної війни та як вам вдається виконувати цю роль нині?
Коли трохи більш ніж рік тому ми відновили роботу театру, то мали величезні сумніви, а чи потрібен він зараз комусь. Пам'ятаємо перших глядачів, які приходили до нас із надзвичайно сумними очима. На комедіях у залі висіла гнітюча тиша понад половину вистави. А наприкінці люди виходили щасливими, усміхненими, часто заплаканими.
Ми зрозуміли, що ми тепер не театр, а терапевтичний заклад, який намагається лікувати душі. І ми потрібні. Не минає майже жодної вистави, на якій не були б присутні військові — хтось у відпустці, хтось на лікуванні чи на реабілітації. Ми щоразу дякуємо їм після показу, а вони потім підходять і дякують нам. За надію, тепло, віру.
Найближчі покази Театру на Троєщині у вересні:
29 вересня о 18:00 — іронічна комедія "Кефір, зефір і кашемір" режисерки Поліни Кіно за п'єсою "Б’ютіфул лайф" Марини Смілянець.
30 вересня о 12:00 — вистава для дітей "Канікули у великому місті" режисера Віталія Кіно за однойменною п'єсою Марини Смілянець.
