Молоде українське кіно на великих екранах: у кінотеатрах стартувала "Українська нова хвиля"
Провідна кінознавиця Довженко-Центру Яна Дудко на прем’єрі добірки "Українська нова хвиля. На зближення" в кінотеатрі "Жовтень". Фото: Олег Переверзєв
З 24 вересня в кінотеатрах показують кіноальманах "Українська нова хвиля. На зближення". Це селекція найкращих короткометражних фільмів 2026 року від Довженко-Центру.
До цьогорічної едиції увійшло шість стрічок молодих українських режисерів. Головною темою стало дослідження близькості в умовах війни. За словами організаторів, альманах шукає відповідь на запитання, як любити й будувати нові зв'язки у травмованому суспільстві.
Що треба знати про "Українську нову хвилю" та про що фільми нинішньої добірки, розповідаємо в матеріалі з коментарями кураторки проєкту Яни Дудко, режисерки Єлизавети Топтигіної та режисера Олександра Миронюка.
"Українська нова хвиля" — спосіб зафіксувати нові голоси в кіноіндустрії
"З кінця 2013 року українське кіно, як і суспільство, увійшло у стан трансформації. Довженко-Центр запустив "Українську нову хвилю" як спосіб зафіксувати нові голоси в індустрії, — розповідає кураторка проєкту, провідна кінознавиця Довженко-Центру Яна Дудко. — Альманах існує вже 13 років і став архівом, що зафіксував перші роботи визнаних нині режисерів: Павла Острікова, Дмитра Сухолиткого-Собчука, Ірини Цілик, Антоніо Лукіча, Ольги Журби, Анастасії Фалілеєвої та багатьох інших. Нині це найстабільніший проєкт Довженко-Центру, який наша команда реалізує щороку.
Лонгліст фільмів я складаю заздалегідь, протягом року переглядаючи велику кількість українських коротких метрів на кінофестивалях і спецпоказах. Потім ми створюємо кілька фокус-груп. Одна з них — наші кінознавці та колеги з інших відділів, інша — потенційні глядачі, критики, синефіли. Кожна з груп оцінює стрічки, а згодом розглядаємо найкращі та формуємо з них програму.
Цього разу у фокусі — професійні дебюти й талановиті студентські роботи. Хотілося поговорити про те, як ми всі прагнемо близькості в цій страшно абсурдній реальності.
У шести відібраних фільмах близькість між персонажами формується за різних обставин. Когось об'єднала втрата, когось — самотність, а когось — щасливий випадок. Це сміливі, щирі стрічки, які можуть підтримати й змусити розплакатися.
"Хвилю" варто дивитися, щоб знати, хто за кілька років дебютуватиме з повними метрами на світових фестивалях, і казати всім, що полюбили цих режисерів із їхніх перших робіт. Тож не пропусти можливість побачити молоде українське кіно на великих екранах".
Шість фільмів кіноальманаху "Українська нова хвиля. На зближення"
"Комендантська година"
- Режисерка: Єлизавета Топтигіна
За сюжетом, під час експедиції молода фотографиня неправильно розрахувала час і тепер не може зловити попутку в місто. На зупинці вона зустрічає хлопця, який святкує свій день народження. Незнайомці вимушені разом перечекати ніч у придорожньому готелі, адже наближається комендантська година.
Фільм мав світову прем'єру на Сараєвському кінофестивалі та показувався на кінофестивалях у Швейцарії, США, Бельгії, Португалії, Болгарії та Польщі. Також він отримав приз глядацьких симпатій Wiz-Art і став номінантом на European Short Film Audience Award.
"Цей фільм був моїм дипломом в університеті Карпенка-Карого, тож усе робилося сердито, з мінімальними ресурсами, нашвидку, проте з абсолютним сильним бажанням створити, — каже режисерка Єлизавета Топтигіна. — Мені хотілося поставити питання, чи є щось світле в етапі вигорання та зневіри. Тоді цей період проживала і я.
Ідея натхнена ситуацією, яка трапилася зі мною перед комендантською годиною. Я також потрапила у пригоду через власну камеру. Ще тоді подумала, що варто довіритися подіям, адже в перспективі це міг би бути цікавий сценарій.
Мені було важливо створити історію, де воєнний стан відчувався б, але не був основним наративом. "Комендантська година" стала моїм дослідженням, як наша близькість видозмінюється, але потреба в ній лишається актуальною та загострюється з тиском нової реальності".
"Природний баланс"
- Режисер: Олександр Миронюк
Молодий документаліст у пошуках персонажa для стрічки про самотність натрапляє на звичайного діда. Лише у процесі фільмування та зближення з незнайомцем він розуміє, про кого насправді робить це кіно.
Українська прем'єра відбулася на кінофестивалі "Миколайчук Open", де фільм став переможцем національного короткометражного конкурсу.
"Ідея виникла на другому курсі університету, — говорить режисер Олександр Миронюк. — Тоді ми багато говорили про документальне кіно та багато його знімали. Саме цей досвід ліг в основу сюжету.
Приводом до написання сценарію став Reels, де хлопець просто довго йшов за незнайомим дідом і знімав його. Щойно його побачив, одразу зрозумів, що це фільм. Тієї ж миті згадав про свій аматорський досвід знімання документалістики. А також про те, наскільки в моїй сім'ї важлива фігура дідуся. Усі про нього говорять, а я його не бачив, "не застав". Тож однією з причин знімати це кіно було дослідити те, яким міг бути мій дідусь. Цю мотивацію я й надав головному герою.
Головним викликом було зробити "добрий фільм" без смертей (хоча не обійшлось), трагедії та страждань, що мені здавалося непритаманним для студентського кіно".
"Котик та Песик шукать дім"
- Режисер: Георгій Гогатадзе
Двоє найкращих друзів Котик і Песик любили дивитися разом мультики та їсти пластівці з молоком. Але одного дня їхній дім затоплює повінню.
Стрічка брала участь у короткометражному конкурсі кінофестивалю "Молодість" та отримала спеціальну відзнаку Спілки кінокритиків України.
"Креветки, Вимикач, Бичок і Пляшечка"
- Режисерка: Ольга Вітенко
Нічна подорож двох сестер перетворюється на сюрреалістичну мандрівку крізь пам'ять, втрату й пошуки радості життя у світі, де реальність постійно вислизає з-під ніг.
Фільм-переможець фестивалів The Independent Film Festival Vilne Kino, Hakkebush Feminist Film Festival і Casalvieri Film FestiVal.
"Прелюдія"
- Режисерка: Аліна Панасенко
Під час поїздок вулицями воєнного Києва Анна непомітно фільмує перехожих чоловіків. Пошук компанії на одну ніч закінчується несподіваною зустріччю з військовим.
Світова прем'єра відбулася на фестивалі короткометражного кіно в Гамбурзі. Також фільм був показаний на кінофестивалях у Ризі, Загребі й Таллінні та отримав спеціальні відзнаки на "Молодості" й KISFF.
"Тепер все"
- Режисерка: Ліза Ігнатьєва
Рідні люди й місця, кам'яні вишиванки будинків та абрикоси вздовж вулиць, ГЕС, яку будував дідусь, і дахи з яскравої рудої черепиці, — це дитячі спогади про Нову Каховку. Коли в місто відбувається війна, таким воно залишається хіба що в пам'яті.
