Від опери Лисенка до вистави "Театру ветеранів": як "Енеїда" Котляревського живе в українській культурі
"Енеїда" у різних втіленнях. Фото: редакція "ТиКиїв"
"Еней був парубок моторний…" — чи не найвідоміший рядок в історії української літератури, продовження якого знає кожен. Це уривок із поеми Івана Котляревського "Енеїда" — твору, що з гумором обіграв античну класику і зрештою сам став каноном.
З нагоди річниці від дня народження письменника, яку відзначаємо 9 вересня, ми розповідаємо про те, як "Енеїда" живе в українській культурі. Від перших постановок і легендарних ілюстрацій до рок-гурту та воєнного контексту — через понад 200 років образи Котляревського залишаються актуальними.
Постановка Миколи Лисенка
23 листопада 1910 року на сцені Театру Миколи Садовського відбулася гучна прем'єра — вперше в історії української культури глядачам показали оперу-сатиру. Ба більше, ця постановка стала першим театральним втіленням "Енеїди" Івана Котляревського. Музику для неї написав український композитор і диригент Микола Лисенко.
Цікаво, що попри значний резонанс опера швидко зникла з репертуару українських театрів і відтоді лише кілька разів поверталася на сцену. Скандальним стало відновлення постановки наприкінці 1950-х: партійне керівництво запідозрило в ній сатиричні натяки на дії тодішньої влади, тож "Енеїду" не врятували ані комерційний успіх, ані любов глядачів.
Чому оперу Миколи Лисенка зрідка ставлять і досі? Серед причин театральні критики називають, зокрема, вади лібрето та скутість музики. І все ж праці композитора вдалося віднайти нове життя — на сцені Харківської опери у 2025 році. Ми певні: це важливий крок у збереженні історії української культури. Та й не дарма, попри всі "неідеальності", глядачі із захопленням підтримують "Енеїду" Лисенка вже понад століття.
Ілюстрації Анатолія Базилевича
Якщо ми скажемо "Енеїда", яке зображення першим постане перед твоїми очима? З великою вірогідністю — малюнки Анатолія Базилевича.
У 1968 році на полицях українських книгарень з'явилося видання, що одразу стало раритетом: тисячний наклад розкупили миттєво, а ім'я художника було назавжди вписано у сторінки української культури. Йдеться про "Енеїду" Івана Котляревського з ілюстраціями Анатолія Базилевича.
Перед художником стояло надскладне завдання: в умовах радянської цензури показати "козацьку камасутру" не натуралістично, а через натяк, щоби глядач домислив спокусу" І він упорався з цим блискуче: без прямого зображення відвертих сцен йому вдалося звабливо показати найгарячіші епізоди твору, а ще — поєднати пишну грецьку красу героїв із колоритними українськими рисами.
Рок-гурт "Еней"
Трохи рідше, ніж у візуальному та театральному мистецтві, переосмислення "Енеїди" трапляються в музиці. Але ж рідше — не означає ніколи.
Особливе місце в історії української музики відведено рок-гурту "Еней", заснованому у 1968 році. Його зірковий перший склад сформували Тарас Петриненко (клавішні), Микола Кирилін (бас), Кирило Стеценко (гітара), Ігор Шабловський (гітара) та Олександр Блінов (ударні).
Хлопцям було всього по 15 років, коли вони вирішили писати власну музику. А крім того — обробляти народні пісні та переосмислювати класику. Власне, звідси й назва гурту — алюзія на канонічний твір Котляревського.
Мультфільм Володимира Дахна
Сьогодні українська анімація переживає справжній ренесанс, показуючи юним глядачам "Микиту Кожум'яку" та вже культову "Мавку". А починалося все з "Енеїди" Володимира Дахна — першого українського повнометражного мультфільму.
Події стрічки розгортаються навколо пригод троянця Енея та його супутників, які після зруйнування Трої шукають нову землю для заснування свого царства. Режисер із гумором розповідає класичну історію, звертаючись, зокрема, й до власних напрацювань. Так, в "Енеїді" 1991 року простежуємо очевидний зв'язок із мультфільмом Дахна "Як козаки…", створеним за чверть століття до цього.
Ця анімаційна тяглість і зв'язок із традицією української літератури допомогли режисеру створити стрічку, що не лише посідає чільне місце в національній культурі, а й залишається одним з улюблених дитячих спогадів кількох поколінь українців.
Пластична вистава "Театру ветеранів"
"Наша «Енеїда» — не про акторську техніку, а про шлях довіри", — розповідає журналістам керівник "Театру Ветеранів" Ахтем Сеітаблаєв.
Взимку цього року учасники проєкту представили глядачам унікальну пластичну виставу за мотивами твору Івана Котляревського. Усі ролі в ній виконали чинні військовослужбовці та ветерани російсько-української війни з ампутаціями та важкими ураженнями, які, попри фізичні травми, демонструють на сцені дивовижну силу та волю до життя.
Це вистава про шлях — із фронту до сцени, від болю до відновлення, від історії до сучасності. Це розмова українських захисників із суспільством, а водночас — їхня реабілітація та адаптація. І контекст "Енеїди" тут працює особливо вдало: "безсмертна поема Івана Котляревського в інтерпретації «Театру Ветеранів» перетворюється на емоційну розмову про війну, пам'ять і силу слова".
Читай також: "Це щирість, яка обеззброює": розмова про Театр Ветеранів з актором і військовим Максом Девізоровим
