Як покоління формували культуру України протягом 35 років соціальних потрясінь: колонка Михайла Ясинського
Фото: колаж "ТиКиїв"
Демографічна історія України, починаючи з 1991 року, — це крива, що точно відображає соціальні потрясіння країни. Кожне нове покоління визначає власну культуру: 90-ті, "нульові" та, нарешті, 2010-ті — люди з різним дитинством і різними спогадами.
Як саме молодь формує світогляд і музичні смаки та як працювати з аудиторією, щоб зберегти культурний спадок, розповідає продюсер Михайло Ясинський.
З 1990-х, після розпаду СРСР, ми бачимо різке падіння народжуваності: із понад 630 тис. новонароджених 1991 року до найнижчих показників початку 2000-х. Потім — коротке пожвавлення у 2011–2013 роках, коли народжуваність сягала понад пів мільйона. І знову — спад, посилений повномасштабною війною.
Багато хто пам’ятає: у нульових в Україні майже не існувало виразної молодіжної культури. А якщо вона й була, то не формувала самостійного впливу.
Причина — не лише в політиці чи доступі до технологій, а в демографії. Панівною аудиторією тоді були люди, які з'явились на світ у 1980-х, — ще в радянські часи, коли народжуваність уже суттєво знижувалася. Це покоління формувалося в умовах нестабільності, пострадянського шоку, і воно не мало критичної маси, щоб стати культурним рупором.
Натомість у 2010-х почала активізуватись молодіжна культура. І це не випадковість. На сцену вийшло покоління, народжене в незалежній Україні — молодь, яка не знала Радянського Союзу, мислила інакше.
Інтереси цих людей, їхні відчуття свободи, ставлення до мови, країни — це вже абсолютно нова формація. Саме це покоління стало ядром культурної хвилі після 2014 року, і саме його представники — серед найпатріотичніших у сучасному українському суспільстві.
Хто створює тренди?
Тепер ми бачимо плоди сплеску народжуваності 2011 року. Це нинішні підлітки 11–14 років — ті, хто створює цифрові тренди, пише перші треки, знімає відео, пробує себе в подкастах і стендапі. Ті, кому 16 –20, — це аудиторія, яка останні роки заповнює зали на концертах українських артистів і змінює логіку культурного споживання. Вони з'явилися на світ у 2003–2008 рр., коли народжуваність була ще стабільною.
Проте війна різко змінила демографічні перспективи. За даними Центру економічної стратегії, станом на червень 2024 року за кордоном перебувало до 6,7 млн українців, значна частина з яких — жінки з дітьми.
Зокрема, понад 1,4 млн дітей шкільного віку продовжують навчання дистанційно, але фізично перебувають за межами України. І хоч, за дослідженням Cedos, 76% з них хочуть повернутися після завершення війни, це — відтерміноване майбутнє.
Це означає, що за 5–10 років хвиля молодіжної культури в Україні сповільниться. Підлітків буде менше, і це змінить запити на ринку. Молодіжна музика стане менш масовою. Культурний простір дорослішатиме. І тут виникає важливий висновок для артистів і продюсерів: ті, хто вже сьогодні формується як нові культурні фігури, мають усі шанси стати частиною довготривалого канону. Бо далі конкуренція зменшиться.
Особливої уваги потребує покоління, якому нині 12–17 років. Воно численне, активне й формує світогляд просто зараз. Саме воно увійде в доросле життя завтра й післязавтра. І ті, хто є їхніми кумирами сьогодні, мають зробити все, щоб не втратити з ними зв’язок.
З іншого боку, варто глибоко працювати й з тією аудиторією, яка зараз найбільша в країні — людьми віком близько 33 років. Вони мають складний культурний досвід, сформований під впливом багатьох епох — пострадянської, цифрової, революційної та воєнної. Це аудиторія, яка вимагає особливого підходу, але її роль залишатиметься визначальною.
Дивлячись у завтра
Спортсмени, артисти, телеведучі, молоді науковці й активісти, які вже сьогодні проявляють себе, — не просто герої моменту. Це потенційні символи післявоєнної епохи. Бо культурний спадок будується не лише з музики — він живе в багатьох формах: ідеях, естетиці, акціях, настроях покоління.
Проблема демографії — це відповідальність держави. Але майбутнє музичного бізнесу — вже наша зона впливу. Як продюсер я думаю не тільки про пісню, а й про середовище, яке споживатиме її за 10 років.
Саме тому важливо вже зараз працювати на випередження:
- Створювати — постійно.
- Закріплюватися — послідовно.
- І ніколи не зупинятися, якщо вже відчуваєте, що у вас щось виходить.
Бо сьогоднішні початківці — це не просто новачки. Це обличчя української культури завтрашнього дня.
Висловлені в авторських колонках думки можуть не збігатися з думкою редакційної колегії й не покладають на неї ніяких зобов'язань.
Михайло Ясинський — український продюсер, який багато років працює з найвідомішими артистами країни й створює шоубізнес як систему.
