5 зимових етнотрендів: обираємо вбрання з українським колоритом

5 зимових етнотрендів: обираємо  вбрання з українським колоритом Колаж: "ТиКиїв"

Ми зібрали п'ять етнотрендів зими-2024 від українських брендів, дизайнери яких звертаються до національної традиції, мистецтва та ремесел, творчо переосмислюють елементи народного костюма, інтегруючи їх в сучасні образи. Як носити одяг та аксесуари в етнічному стилі? 

Кушак 

Кушаком називають пояс, який, по суті, є широким відрізом тканини, шкіри, мережива або іншого виду матеріалу. Назва походить з татарської й перекладається просто — "пояс". У минулому пояс-кушак служив окрасою чоловічого одягу, виконуючи практичну функцію, що полягала в підтримці широких штанів або вільних каптанів, згодом він став символізувати достаток власника та навіть набув властивостей оберега, тож головний акцент при його виготовленні стали робити на декор. Поступово кушаки з'явилися й в жіночому одязі. Окрім практичної, вони виконували ще й охоронну функцію, вважалося, що такий пояс захищає лоно жінки від лихого ока і негативного впливу. Для цього він прикрашався відповідними символами та фігурками.

Сьогодні кушак носять варіативно. Стилізовані кушаки інтегрувалися в спортивні колекції, повсякденні образи, коктейльні костюми, а також органічно вписалися у вечірнє та ділове вбрання. Довга спідниця, штани-палаццо, широкі джинси або жакет у поєднанні з кушаком отримають нові нотки трендового етно. 

Фото: Kobzart 

Чорний пояс-кушак з вишивкою "Кобзарт" оздоблений круглими китицями, Kobzart 

  • СКІЛЬКИ? 1330 грн. 

Кептарик

Офіційна назва цієї жилетки, виготовленої з овечої шкіри та багато оздобленої, — кептар. Проте всі застосовують лагідне "кептарик". Це безрукавний хутряний кожушок, який із давніх часів використовує населення Карпат та Прикарпаття. 

Кептарики є частиною чоловічого та жіночого традиційного строю, зазвичай їх оздоблюють кольоровим сап'яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком (хутро новонародженого ягняти смушково-молочних овець, — Прим. ред.).

У сучасній інтерпретації кептарики стали більш вишуканими, дизайнери виготовляють їх з тонкої вовни або жакарду та пропонують нам поєднувати такі жилети з джинсами, сукнями з цупких матеріалів або навпаки ніжними вечірніми платтями та тонкими блузами. Щоб бути в тренді, кептар треба носити з лаконічним одягом класичного стилю. 

Фото: Gaptuvalnya

Кептарик з дизайнерською вишивкою "Опілля", Gaptuvalnya

  • СКІЛЬКИ? 14 900 грн 

Криза (дробинка, кривулька) 

Це традиційна українська прикраса на шию, виконана з різнокольорових скляних намистин. Такі прикраси були популярними серед багатьох етнографічних груп, що населяють Карпати (гуцули, бойки, лемки), і мають аналоги у народів з території Балканського півострова, Румунії та Молдови. По суті, це широкий комір з бісеру або скляних намистин, виготовлений вручну. Різноманітність назв пов'язана з різними методами виконання, походженням з різних мов. 

В середині XIX століття кризи або кривульки виготовляли, нанизуючи скляні намистини на кілька ниток кінського волосу. На рубежі XIX-XX століть кінський волос був замінений лляними та пеньковими нитками. Поступово протягом XX століття стали використовуватися бавовняні нитки, зараз їх замінили на синтетичні волосіні. 

Сучасні кризи більше нагадують розкішні чокери або різновиди комірців-пелерин, вони багато оздоблені та прикрашені китицями. Дизайнери пропонують носити такі аксесуари  не тільки з вечірніми сукнями, а навпаки — з діловими костюмами та сорочками, на шиї або на поясі. Чим лаконічніше базове вбрання, тим краще.  

Фото: Gunia

 Криза "Панна прозора", Gunia 

  • СКІЛЬКИ? 6 тис. грн  

Хустка

Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов'язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління. Хустки супроводжували людину впродовж усього життя. Їх традиційно використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Юнаків на проводах в армію матері обов'язково перев'язували хустками. Вважалося, що та збереже від усіх негараздів. Коли до дівчини приходили свататися, то вона мала винести судженому хустку на знак згоди, що його кохає. На весіллі й донині збереглася традиція три рази покривати цим головним убором наречену, що символізує її перехід у статус заміжньої жінки. У давні ж часи жінки мали хустки, як то кажуть, на всі випадки життя: були святкові хустки, в яких йшли до церкви, і були буденні, в яких працювали у полі…

Нині дизайнери переосмислили форму та призначення хустки, продемонструвавши нам їх різні варіації для прохолодної погоди. Серед запропонованих моделей — в'язані, дуті та у вигляді каптура. Особливий шик — носити стьобану хустку з пуховиком або замість пояса для пальта, що, до речі, доволі практично.  

Фото: Ienki Ienki

Хустка HOOD POWDER IVORY, Ienki Ienki 

  • СКІЛЬКИ? 16 400 грн 

Свита (свитка)

Свита — старовинний довгополий верхній одяг зазвичай з домотканого грубого сукна. Це найстародавніший і найпоширеніший верхній одяг українських селян. Ширина домотканого сукна була 50-75 см, тому широкі деталі речі збирались з декількох частин, що зумовлює її мозаїчний характер. 

Верхній суконний одяг чоловіків і жінок був майже однаковим по крою. Різниця була лише у кількості оздоби — жіночий більше декорували різноколірними шнурами, вишивкою тощо. Колір домотканого, валяного сукна для виготовлення свит залежав від породи та віку овець, поширених у певній місцевості. При стрижці ягнят отримували вовну більш однорідну по кольору: чорну, білу, сіру. У чоловіків найпопулярнішими були червоні свитки з фарбованої вовни, у жінок — білі. 

Сучасні свитки виготовляють з льону, конопель, бавовни повторної переробки, оксамиту… А бренд Zerno навіть створив репліку автентичної свитки з музею, пошив її з екохутра, врахувавши потреби сучасності. Дизайнери в точності відтворили її крій, і тепер таку свитку можна прати в пральній машині й носити з джинсами. 

Фото: Zerno

Свита "Муза", Zerno 

  • СКІЛЬКИ? 11 500 грн
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Ola_FB.jpg - Ольга Безсонова
Головний редактор "ТиКиїв". Любов до Києва та журналістики надихає мене бачити інфоприводи на кожному кроці. Вірю в силу слова та його здатність торкатися сердець нашої аудиторії.

Може бути цікаво

Знайшли друкарську помилку?

Роботу над знаковим проєктом для виликого стримінгового сервісу не зупинила навіть війна.

Цей сайт використовує cookie-файли
Більше інформації