Менше хайпу — більше самовираження. Історії українських снікерхедів та їхніх колекцій із сотнями кросівок

Фото: надані героями, Unsplash

За останні кілька десятиліть кросівки з просто утилітарного взуття перетворилися на об'єкт бажання й справжній культурний феномен. Зрештою, сьогодні важко знайти людину, в якої не було б хоча б однієї пари.

Світ полюбив кросівки за комфорт, невимушений дизайн і технологічні рішення, закладені в їхню конструкцію, які виробники продовжують удосконалювати. Снікерхеди цінують їх з тих самих причин, але й передусім — за здатність формувати культурний контекст: величезний вплив цього взуття на спортивну, музичну та модну індустрії важко заперечити.

Антон Селезень 

• Чим займається: маркетинг і реклама
• Де народився: місто Олешки, Херсонщина
• Де зараз живе: Львів
• Кількість кросівок: близько 200 пар

"Кросівкова історія" Антона почалася у 2014 році, коли він навчався на другому курсі львівського університету. Вплив ще нового для нього великого міста, а також бажання знайти в ньому своє місце, унікальність і власний стиль — так колекціонер описує одні з причин появи свого захоплення.

Його інтерес до кросівок підігрівала й масова західна культура, зокрема кліпи реперів, у яких ті з'являлися в модному одязі та взутті. До того ж популярність секонд-хендів і велика кількість продавців вживаного взуття в інтернеті робили це захоплення трохи доступнішим.

"Свідомо чи несвідомо, але все одно хотілося мати щось спільне з їхнім стилем", — говорить снікерхед про вплив західної культури на свою зацікавленість кросівками.

Його першою свідомо купленою парою стала вживана модель Nike Air Twilight Low 2009 року, в якій він пройшов не одну сотню кілометрів. Після неї та ще кількох пар Антон придбав Nike Lunar Force 1 Fuse BHM — дуже яскраві помаранчеві кросівки, які йому надзвичайно подобалися. Обидві моделі досі є в його колекції.

"Це не було свідомим рішенням. Я просто зацікавився, почав дивитися, що є в доступі та що можу собі дозволити на свою студентську стипендію в розмірі 721 грн. Купував, носив і випробовував різні моделі, поступово самовиражаючись, набираючись досвіду й усе більше втягуючись у нове цікаве хобі, історію брендів та їхніх моделей", — відповідає він на запитання про те, чому став не просто купувати кросівки, а колекціонувати їх.

Колекція Антона охоплює екземпляри різних періодів: від найстарішої пари Nike Air Flow 1989 року та вінтажу 1990-х до сучасних моделей, представлених у 2020 році й пізніше. Їх він знаходив на майданчиках на кшталт OLX і Shafa, у продавців в Instagram, а також купляв "у звичайних людей із рук". В останні п'ять років снікерхед замовляє кросівки здебільшого за кордоном.

"Усе зберігається у звичайній однокімнатній квартирі: на великому стелажі, у шафах і просто в купі коробок під стіною. Звісно, це займає багато місця, але повірте, не настільки багато, як може здатися, якщо уявляти собі 200 коробок із взуттям", — каже колекціонер про місце, яке займають його кросівки.

60% його взуття — це пари, випущені не пізніше 2012 року. За словами Антона, це був час, коли "трава була зеленіша, а бренди не так економили на виробництві, використовували якісні матеріали й набагато краще працювали над цікавими ідеями та їхньою реалізацією".

Серед моделей його колекції, які можна віднести до категорії "те, чого ні в кого немає", — Nike Air Max 90 2009 року. Це кастомна пара, яку попередній власник створив через сервіс персоналізації кросівок NIKEiD (нині Nike By You).

"Фактично сервіс давав тобі змогу задизайнити єдину у своєму роді пару: обрати кольори та матеріали на власний смак і розмістити їх у будь-якому порядку. Плюс можливість вибору конкретних матеріалів та кольорів могла бути обмеженою: такі опції запускали буквально на декілька тижнів, а то й днів. У результаті, після місяця очікування, клієнт отримував унікальну персоналізовану пару, а шанс, що хтось зробив собі точно таку ж у цей період, майже дорівнює нулю", — розповідає Антон.

Інша рідкісна пара Антона — New Balance 993 x Kawasaki "Ninja" 2012 року. За словами колекціонера, інформації про ці кросівки дуже мало, тож він збирав її буквально по крихтах.

Так, згідно з коментарями помітних колекціонерів New Balance, пару створили для менеджменту та команди мотоперегонників компанії Kawasaki, і вона ніколи не була доступною для загалу — ані в магазинах, ані онлайн. Замовити її можна було лише у Великій Британії через спеціальний корпоративний каталог мотоаксесуарів Kawasaki.

"Я зустрічав інформацію, що було виготовлено всього близько 50 пар. Але, спираючись на власний досвід, припускаю, що реальна можлива цифра — півтори-дві сотні пар, що все одно дуже-дуже мало, тим паче за сучасними мірками", — каже снікерхед.

Що ж до моделей, які Антон найчастіше обирає на щодень, то це пари з практичних матеріалів, комфортні для тривалого носіння, як-от New Balance 580, Nike Air Max 90 та Asics GT-2160.

Деякі снікерхеди принципово не продають кросівки зі своїх колекцій. Однак для Антона продаж моделей є невіддільною частиною його захоплення та колекціонування.

"Неможливо випробовувати ті чи інші моделі й здобувати цей досвід взаємодії, не продаючи водночас те, що не підійшло, виявилося незручним або розчарувало в інших аспектах. Усі кросівки світу не збереш і собі не залишиш. Ба більше, продаж цікавих, рідкісних і колекційних пар упродовж дуже довгого часу був моїм основним джерелом доходу, органічно виникнувши, як побічний результат покупок і колекціонування", — каже Антон.

Говорячи про свій кросівковий вішліст, колекціонер зазначає: 

"Не можу сказати, що маю якийсь список омріяних пар, за які готовий продати нирку. Я далеко не фанатик, а радше просто сильно занурений у цю тему любитель кросівок як феномену та хобі. Якщо дивитися на кросівки просто як на річ, вони банально тішать і візуально, і тактильно, і просто приносять задоволення від сукупності всіх своїх рис. Ще й іноді з ними пов'язані інші контексти: рідкісність, цікаві дизайнерські рішення та деталі, колекційна чи персональна цінність".

Що може бути кращим за річ, яка вписується у твій стиль, відповідає твоїм поглядам, є зручною та зроблена з приємних матеріалів у поєднанні з кольорами, які тобі дико заходить? — додає снікерхед.

Водночас Антон усе ж "тримає в голові" невеликий список бажаних пар, які готовий придбати, якщо випаде така нагода, але на суб'єктивно прийнятних для себе умовах. У його випадку здебільшого йдеться про пошук взуття на закордонних платформах, зокрема на eBay, за ціною, нижчою за магазинну. 

"Через масову популярність кросівок, яка в останні роки стрімко зросла, бренди дуже здешевили виробництво, знизивши якість матеріалів і конструкції. Як наслідок, як на мене, майже жодна пара з магазину не коштує своєї повної ціни. Звісно, є десятки пар, які я хотів би мати, але я не готовий платити за них стільки, скільки просять, хоч і можу собі це дозволити. Тут спрацьовує певний психологічний бар'єр: ти знаєш, що радість від цієї пари не буде пропорційною до того, скільки своїх кровних ти за неї віддав", — розповідає снікерхед.

Колекціонер також сприймає хайп навколо певних кросівок як даність, але не керується ним, роблячи покупки. За його словами, коли занурюєшся в будь-яку сферу глибше, з часом викристалізовується власний смак і починаєш розуміти, що тобі дійсно потрібно, а що — ні.

Єдина нездійсненна кросівкова мрія Антона — щоб усе його старе взуття, яке вийшло з ладу через вік, повернулося до нього в новому, первісному вигляді. Такі пари йому все ще дуже подобаються, але тепер вони виконують лише роль експонатів, адже непридатні для носіння, і їх дуже складно, якщо взагалі можливо, відновити.

"Раніше я здебільшого полював за старими парами рідкісних та цікавих випусків. Це передбачало необхідність щось десь підклеїти, правильно почистити складні застарілі забруднення, відновити колір матеріалів верхньої частини кросівок чи підфарбувати елементи підошви, де фарба вже злізла. Все це я навчився робити самотужки на досить непоганому рівні. Але це надзвичайно ресурсозатратні процеси, тож через брак часу зараз я майже не займаюся такими реставраційними маніпуляціями", — пояснює снікерхед.

Про стан української снікер-культури колекціонер говорить:

"Я не певен, що навіть зараз можна констатувати факт її існування в глобальному розумінні як частини масової культури, на відміну від Європи та США. Думаю, це пояснюється як загалом рівнем життя та купівельної спроможності, так і повномасштабною війною. І це зрозуміло: в таких умовах непрагматичне й досить недешеве хобі далеко не в пріоритеті.

Водночас локально та більш опосередковано снікер-культура в нас, безумовно, існує й потихеньку розвивається. Проте я майже впевнений, що в Україні вона все ще перебуває в зародковому стані, а її основний розвиток ще попереду.

Точно знаю, що деякі магазини намагаються привозити щось достойне й не надто банальне, відбуваються івенти та здибанки небайдужих до цього людей, які здебільшого всі одне з одним знайомі. Як то кажуть, головне — навіть якщо не рухаєшся вперед, то принаймні лежати в правильному напрямку".

Іван Семенчук

• Чим займається: маркетолог
• Де народився: Київ
• Де зараз живе: Київ
• Кількість кросівок: понад 100 пар

Іван почав захоплюватися кросівками в середині нульових. Коли в нього з'явилися перші власні гроші, він почав поповнювати гардероб вподобаними парами: SuperStar та Stan Smith від adidas, а також Nike Dunk і Reebok Pump.

Усе, що я колись бачив у 1990-х в американських серіалах, почав прикуповувати для себе, — згадує він.

Його снікерхедство також бере початок із музики — хіп-хопу. Кросівки є знаковим елементом хіп-хоп-культури, і в юності колекціонер помічав, як виконавці цього жанру з'являлися в крутих парах у своїх кліпах. Проте для дитини 1990-х вони були не надто доступною річчю.

"Коли ти дитина дев'яностих і міряєш кросівки з базару на картоночці, про стиль не доводиться говорити. Куплялося те, на що вистачало грошей", — каже колекціонер.

Іван збирає кросівки вже майже 20 років, хоча у певні періоди свого життя робив це не надто активно. Коли він починав, в Україні активно користувалися ще тоді незабороненим російським "ВКонтакте" та Tumblr, де колекціонер міг побачити, що носять інші снікерхеди, і згодом знайти щось схоже для себе. 

"Спочатку в мене було три-чотири пари, а потім і до десятки дійшло. Цей процес довгий час не зупинявся, і кількість кросівок все збільшувалася й збільшувалася", — говорить він.

Наприкінці нульових і на початку 2010-х він поповнював свою колекцію кросівками з українських стокових і фірмових магазинів Nike, Reebok, Puma та adidas. Також шукав пари на секонд-хендах — там можна було знайти цікаві старіші моделі. Із середини 2010-х, коли в Україні активно "запрацювали" перекупники на OLX, почав вистежувати кросівки там, а також на eBay та інших іноземних платформах. 

"Далі ALL STARS (мережа мультибрендових магазинів взуття та одягу в спортивному стилі — прим.) почала привозити прикольні пари, хоч і не у великій кількості. А десь у 2016-2017 роках з'явилися такі магазини, як-от Quickstrike на Кловській, де вже були відібрані вінтажні пари, і там теж можна було щось собі прикупити", — розповідає колекціонер.

Якщо у середині 2010-х в Івана було близько 200 пар, то сьогодні їхня кількість менша — за сотню. Чимало він подарував, від деяких відмовився через поганий стан, і загалом став рідше купляти нові кросівки. До того ж ще в середині нульових колекціонер вирішив для себе, що купуватиме лише ті пари, які точно носитиме. 

"У плані взуття я не орієнтуюся на тренди, а стараюся купувати те, що мені подобається і резонує зі мною", — говорить він.

Серед цікавих пар у його колекції:

• adidas Jabbar Hi 1980-х років — лінійка, присвячена баскетбольній легенді Каріму Абдулу-Джаббару.
• Puma Cats 1980-х років.

adidas Jabbar Hi 1980-х років. Фото надане героєм

Puma Cats 1980-х років. Фото надане героєм

• Nike Dunk 2008 року з характерним принтом — наче їх розмалювали олівцями Crayola.
• Модель Nike Dunk, присвячена скейтбордингу. Окрім цікавого матеріалу — коркового покриття, — має посилену підошву та створена з використанням технології Zoom для швидкого руху й меншого навантаження на тіло.

Nike Dunk із візерунком Crayola. Фото надане героєм

Nike Dunk із корковим покриттям. Фото надане героєм

• Air Jordan 1 Retro High 30th Anniversary Laser. "Це цікава пара, яку я колись знайшов випадково. Схоже, хтось намагався її кастомізувати під палітру Chicago, але закинув цю справу, і вона потрапила мені в руки", — ділиться колекціонер.
• New Balance BB790, присвячена баскетбольній команді "Бостон Селтікс" — єдина пара від New Balance в Івана. 

New Balance, присвячені "Бостон Селтікс". Фото надане героєм

Air Jordan 1 Retro High 30th Anniversary Laser. Фото надане героєм

• Reebok The Pump OG Bring Back 25th Anniversary. "Я фанат лінійки Pump від Reebok. Це класика баскетболу 1990-х", — коментує снікерхед. 
• Reebok Court Victory Pump — перевидання лінійки тенісного взуття з технологією Pump, яку вперше представили у 1990 році. Модель здобула популярність завдяки знаменитому американському тенісисту Майклу Чангу.

Reebok The Pump OG Bring Back 25th Anniversary. Фото надане героєм

Reebok Court Victory Pump. Фото надане героєм

• Air Jordan 14 Low Laney кінця 1990-х. Модель названа на честь старшої школи, де навчався Майкл Джордан, а її дизайн натхнений автівками Ferrari.

Найзручнішими для Івана є класичні баскетбольні моделі, як-от перші Air Jordan, у яких він, щоправда, замінив устілку на покращену з додатковою амортизацією. У повсякденному житті він також часто носить високі Nike Dunk та класичне тенісне взуття, на кшталт adidas Stan Smith. А влітку полюбляє вдягати модель Converse Chuck Taylor All Star II.

Снікерхед каже, що його любов до кросівок ґрунтується на їхній здатності дарувати комфорт:

Мабуть, на першому місці у мене стоїть комфорт. Я знаю, що в кросівках чи кедах почуватимуся зручно, і наприкінці дня в мене не болітимуть ноги, як це було б із туфлями.

До свого взуття Іван ставиться з дбайливістю — має спеціальну "валізку" з фарбами, кісточками тощо для догляду за ними.

"В принципі, все своє взуття, яке ношу, я намагаюся зберігати в хорошому стані. Наприклад, якщо на кросівку з'являється невелика подряпина, я можу пройтися по ній фарбою того ж відтінку. У Nike також є певні типи підошов, на яких фарба тріскається від ходіння. Їх потрібно періодично, але не те щоб дуже часто, оновлювати", — розповідає снікерхед.

Іван згадує, як десь у 2011-му прийшов на зустріч українських снікерхедів — тоді на ній зібралися лише кілька людей. За його словами, відтоді вітчизняна спільнота захоплених кросівками зросла: у закритих чатах сьогодні можуть перебувати десятки та сотні снікерхедів.

"Це стало більш популярним завдяки появі можливості замовляти кросівки за кордоном, а також збільшенню кількості завозів до України. Плюс з'являються різні colorways (колірні гами кросівок — прим.), які дають людям змогу по-різному себе проявляти", — пояснює колекціонер.

"Коли на пошту приходить замовлена пара, ти береш її в руки, потім ідеш додому, приміряєш і розумієш, що тепер вона твоя. Ти нарешті отримав її та можеш із радістю носити. У мене є знайомі, які купують кросівки, ставлять їх на поличку й не носять. Моє ж захоплення полягає саме в тому, щоб їх носити. Коли отримую нову пару, і якщо погода відповідна, уже за день-два я починаю її носити", — ділиться снікерхед.

Олександр Власов

• Чим займається: IT-спеціаліст
• Де народився: Полтава
• Де живе зараз: Київ
• Кількість кросівок: понад 350 пар

Свою зацікавленість кросівками Олександр простежує до дитинства. Пригадує, як у п'ять-шість років вперше побачив це взуття у свого брата по батькові, який навчався у спортивному інтернаті та професійно займався хокеєм:

"У нього була велика сумка, великий бумбокс, як було модно в той час, і якісь дуже великі кросівки. Думаю, це захоплення почалося десь тоді, адже вони мене дуже вразили. Загалом я дитина 1990-х, тож побачити щось таке незвичне, з великим найківським свушем… Це справді дуже відрізнялося від того, що тоді носили люди".

У родині Олександра колекціонування було поширеним: батько все життя збирав значки, а мама з дідусем — марки. Тож ще в юні роки Олександр почав збирати різні речі, зокрема журнали — те, що дозволяв дитячий бюджет. Коли ж у старшому віці з'явилося більше фінансових можливостей, він почав колекціонувати кросівки, систематично — із 2018 року.

"Оскільки я "матеріальна" людина, мені важливо володіти кросівками, які мені подобаються, навіть якщо я не планую взувати їх завтра. Ця можливість просто піти й дістати їх, покрутити в руках, навіть понюхати — є у снікерхедів такий "сніфтест"… Це можливість доторкнутися до того, що ти любиш — не до чогось абстрактного, а до матеріального, конкретного, — відчути різні матеріали, форми та переходи", — говорить він про колекціонерство.

На момент нашої розмови у квартирі Олександра зберігалося 358 пар (поки готувався матеріал, з'явилися ще три). Усі вони поміщаються в його двокімнатному житлі: частина — в гардеробній, інші стали елементом інтер'єру. Все взуття сніхерхеда — або його розміру, або такого, який він може носити. 

"Я не вважаю кросівки якимось артоб'єктом. Є, безумовно, дуже гарні моделі, але для мене це передусім взуття — утилітарна штука, тобто воно створене для того, щоб його носили", — каже Олександр.

Серед рідкісних моделей у його колекції — оригінальні Nike Kobe 6 Blackout. Як він пояснює, зараз виготовляють Protro — дещо спрощену версію цих кросівок, а пару із забарвленням Blackout так і не перевипустили. Крім того, цю модель складно знайти у потрібному розмірі, або ж вона коштує дуже дорого: востаннє він бачив ціну в межах 2000-2300 доларів. Олександр зауважує, що цінність і значущість тієї чи іншої моделі можуть бути різними для різних снікерхедів.

Колекціонер розповідає й про дивне ціноутворення таких пар на ринку. Приміром, за рік їх можуть придбати лише два рази: одні — за 500 доларів, інші — за 2500. Та вважати, що їхня ринкова ціна — 1500 доларів, буде не зовсім коректно.

"Події, що відбуваються в реальному світі, також можуть сильно вплинути на ресейл-ціну кросівок та допомагають спекулянтам. Зокрема, ціни зросли після трагічної загибелі Кобі Браянта в авіакатастрофі на початку 2020 року (на лінійку Nike Kobe — прим.) та після смерті Вірджила Абло через онкологічне захворювання (на кросівки з колаборацій Nike та бренду Off-White, засновником якого був Вірджил Абло — прим.). Зростають вони й після чогось менш трагічного. Наприклад, через появу Тревіса Скотта в раритетних Nike Dunk SB Low або Джейка Джилленгола в Bodega x ASICS NYC After Hours", — коментує снікерхед.

Інша модель із високою ринковою вартістю в колекції Олександра — Travis Scott x Nike Air Jordan 1 Low Olive (жіночий реліз). За його спостереженнями, зараз вона коштує близько 1500 доларів.

"Я хотів би їх просто заносити. Не було такого, що от це "тревіси" — і їх треба тільки з чимось гарним носити", — говорить колекціонер про свій утилітарний підхід до кросівок.

Улітку Олександр часто носить моделі бренду Saucony: Jae Tips x Saucony Azura Grid 2000 "Remember who fronted" та Saucony x Minted New York ProGrid Triumph 4. Також у теплу пору року він надає перевагу парі від New Balance — Aimé Leon Dore x New Balance 860v2 Green.

Його зимовий фаворит — кросівки Jordan 9 Retro Boot NRG. Снікерхед має цю модель у яскравій палітрі Abyss, проте хоче знайти її в більш практичних кольорах. 

Також узимку він носить "джордани" із серії Winterized — 3-ті, 4-ті, 12-ті та 14-ті. Олександр зазначає: ці кросівки створені для американської зими, тож у -20°C вони не будуть комфортними, але температуру до -10°C витримують.

За словами колекціонера, можливості снікерхедів в Україні значно менші, аніж у тих, хто живе, приміром, в Америці. Там снікер-культура існує давно, і багато моделей місцеві поціновувачі кросівок можуть купити в локальних магазинах зі знижками — значно дешевше, ніж у ритейлі.

Українські ж снікерхеди багато кросівок замовляють закордоном. Також вони не мають доступу до кросівкових застосунків, наприклад, Nike SNKRS App, де відбуваються всі дропи новинок бренду.

"Все, що тобі залишається, — це замовити кросівки, коли вони дропаються на сайтах якихось магазинів, і в тебе є можливість підставити адреси наших служб доставки закордоном. Або, якщо у тебе є друзі закордоном, попросити їх отримати та переслати кросівки. В будь-якому випадку, це виходить дорожче, бо в ціну ще закладається доставка по Європі чи США плюс доставку сюди", — каже колекціонер.

Якщо ти хочеш купити щось не базове, то тобі треба дійсно заморочитися. Всі люди, які в нас люблять кросівки, стакаються з цим. Найексклюзивніше, "найсолодше" можна дістати або дивом, або замовляючи закордоном на ресейл-майданчиках, — додає він.

До того ж компанія Nike не представлена в Україні напряму та реалізую свою продукцію через партнерів, на відміну від adidas.

"У нас є Delta Sport, яка володіє брендовими магазинами Nike (офіційний дистриб'ютор Nike в Україні — прим.) та мережею магазинів ALL STARS. Я знаю кількох людей звідти. Знаю, яку велику роботу вони роблять, і як багато привозять того, що взагалі не мало б бути у нас. Але ця відсутність Nike у країні, звісно, обмежує", — говорить Олександр.

Виникали в Олександра й труднощі з реставрацією з кросівок в Україні:

"Наприклад, у тебе є стара пара, більш цінна, але у неї повністю розвалився midsole (середній шар між підошвою та устілкою — прим.). Вона часто виконана із недовговічного піноматеріалу. Щоб зберегти такий кросівок в носибельному стані, часто роблять повністю заміну підошви — soleswap (дослівно — зміна душі, прикольна гра слів). У нас дуже мало людей, які цим займаються. На щастя, за стільки років я їх усіх знаю. Але, на жаль, це не основний вид їхньої діяльності, тому поставити це на потік неможливо. Я був би радий, якби у нас були такі снікер-сервіси".

Раніше колекціонер міг купити кросівки в доволі поганому стані з надією їх відреставрувати, адже не знав, чи будуть ці моделі перевипускати тощо. Зараз він намагається так не робити. Він пояснює, що скільки б ти не вклав ресурсів у такі кросівки, вони все одно потребуватимуть багато уваги, і з ними знову можуть виникати проблеми.

Наприклад, у нього є пари оригінальних "джорданів", випущених у 1997 та 1999 роках: Air Jordan 13 Retro OG "He Got the Game" та Air Jordan 14 Retro OG "Last shot".

"Хоча я носив їх ще, напевно, два роки тому і реставрував, зараз уже трохи страшно їх одягати", — ділиться снікерхед.

"Є багато людей, які люблять розповідати, що кросівки — не найкращий об'єкт інвестицій. Всі, хто помішаний на кросівках, це точно знають: вони недовговічні. І з огляду на те, як зараз їх виготовляють, використовуючи менш довговічні клеї, і озираючись на шкоду для середовища… Тобто завжди є якийсь період часу, коли кросівок точно буде цілим. А щоб він зберігався довше, треба вже інвестувати в правильні умови зберігання. Це низька вологість, мінімум сонячних променів, стабільна температура й так далі", — додає Олександр.

Ще колекціонер зауважує, що те, наскільки легко дістати бажані кросівки, дуже залежить від розміру ноги. І чим більший розмір, тим дорожче коштують пари, адже їх випускають у меншій кількості порівняно із загальним тиражем. У Олександр 46-й розмір ноги, тому збирати колекцію йому трохи складніше.

Торік Олександр придбав кросівки Nike Air Jordan 1 Pine Green. До того він купив модель у схожій палітрі Lucky Green, але все одно продовжував у думках повертатися до раніше вподобаного відтінку.

"Я думав про цю пару, мабуть, три роки. Якщо ти думаєш, що проживеш без певної моделі, бо в неї дуже висока ціна на ресейлі чи ще щось, але роками продовжуєш до неї повертатися, це гарний показник. Тоді, напевно, тобі варто відкласти на неї гроші й купити її, бо це бажання нікуди не зникне. Є й навпаки дуже хайпові пари, про які перед їхнім дропом чуєш з усіх прасок, але проходить пів року, і ти вже навіть не згадаєш, що вона саме цього року виходила", — говорить колекціонер.

Олександр не продає речі зі своєї колекції, хоч і є пари, які він вже не носить. 

"От береш якусь пару й ти навіть пам'ятаєш, скільки на неї очікував, в кого купував, у якому магазині, як ти її носив, які спогади з нею пов'язані. Я доволі "матеріальна" людина, тому мені важко розлучатися з речами", — каже він.

Під час повномасштабної війни захоплення кросівками для колекціонера набуло нового значення: воно підтримує його моральний стан, допомагає відволікатися. Водночас у своїй колекції він бачить і фінансовий ресурс, який може знадобитися в сьогоднішніх непередбачуваних реаліях.

Я приблизно знаю, скільки коштує моя колекція, але не тому, що я цим хизуюся. Просто розумію, що якщо щось піде не так, в найгірших сценаріях, це хоч і незвичайний капітал, але його можна здихатися та реалізувати на щось важливе, як-от здоров'я близьких людей, — ділиться снікерхед.

Як каже Олександр, для декого кросівки можуть бути лише статусною річчю, купівля якої спровокована лише високою ціною й прагненням показати оточенню: "я можу собі дозволити це купити та носити пару за понад 1500 доларів". Але вони також можуть стати способом розповісти про себе світу.

"Я хочу трошки підвищувати обізнаність людей у цьому питанні, а також показати, що, чим би ви не займалися, існують пари, пов'язані з будь-якими професіями та хобі. В принципі кожна людина, взуваючи якусь конкретну пару, може себе так ідентифікувати", — говорить він.

"От є одна модель — наприклад, Nike Air Jordan 1. Але залежно від матеріалу й кольору ці кросівки сприйматимуться по-різному, і взагалі почуватимешся в них ти по-різному. Не в плані того, як буде нозі — найімовірніше, однаково. Але вони дарують різний спектр емоцій", — додає Олександр.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter