"Раптом мені прийшов імейл від Chanel". Фешн-ілюстраторка Тетяна Чулкова — про роботу зі світовими брендами та творчість в епоху ШІ
Тетяна Чулкова розповіла про співпраці з відомими брендами. Колаж: "ТиКиїв"
У лютому цього року бельгійське видавництво Lannoo Publishers представило книгу Chanel Illustrated із понад 200 ілюстраціями, натхненними знаменитим модним будинком Chanel. Українська фешн-ілюстраторка Тетяна Чулкова — одна з 25 митців з усього світу, чиї роботи увійшли до видання.
Творчий шлях художниці у цій сфері налічує 13 років. Серед її клієнтів — Chanel і Cartier, для яких вона створювала ілюстрації під час їхніх подій, а також L'Oréal і Maybelline.
Для "ТиКиїв" Тетяна Чулкова розповідає про свій шлях — від художниці-декораторки до роботи фешн-ілюстраторкою. Вона також ділиться історіями пам'ятних співпраць, зокрема з Chanel, і розмірковує про творчі виклики в епоху соцмереж і ШІ.
Як ти стала фешн-ілюстраторкою? Чи проходила спеціалізоване навчання?
Я за освітою художниця-декораторка та малюю з дитинства. Ходила на художні секції, потім була художня школа, далі — художнє училище, а згодом — художній коледж. Після коледжу я не могла знайти ніякої професії чи роботи за фахом. Це було дуже складно. Єдине, що було з пропозицій, — робота над рекламними афішами. Це були такі примітивні рекламні білборди, і це мене не дуже надихало.
Я завжди знаходила в інтернеті якісь ілюстрації. Це, до речі, був десь 2012 рік, хоча, можливо, я натрапляла на них і раніше. Тоді я ще навіть не користувалася Instagram.
Після коледжу, попрацювавши трошки в ритейлі, я почала викладати свої ілюстрації в цій соцмережі. Бачила, що так роблять інші ілюстратори. Потім у мене з'явилися приватні клієнти — небагато. Я малювала від руки та відправляла їм роботи. Навіть не пам'ятаю, скільки за це брала коштів, а, може, і нічого не брала.
Раптом на мою пошту прийшов імейл від Chanel. Вони написали, що скоро в них буде івент і вони шукають ілюстратора. Попросили зробити тестові ілюстрацій якихось дівчат, щоб просто побачити мою техніку. Я підготувала дві чи три й надіслала їх. Ніхто мені не відповів, і я вже про це й забула.
Вони повернулися до мене через два місяці та написали: "Ми обрали вас серед інших ілюстраторів. У нас буде івент Vogue Fashion's Night Out в Києві, і ми запрошуємо вас як ілюстраторку до бутика Chanel". Я це відкрила й подумала: "Вау, нереально".
Я поїхала. Це був як сон: дівчинка із Запоріжжя поїхала до Києва працювати в Chanel. Після цього я вирушила додому та сказала собі: "Це не те що знак, а вже крик від всесвіту. Потрібно це робити й не зупинятися". Мабуть, з того моменту я почала серйозніше ставитися до цього й називати себе фешн-ілюстраторкою.
Для Chanel ти робила скетчі в режимі реального часу?
Так. Я приїхала, для мене провели тур, показали все й сказали: "Ось тут" (місце, де героїня створювала ілюстрації — прим.). Пам'ятаю, як сиділа й малювала (це були швидкі скетчі десь за 10 хвилин), і до мене хтось підійшов та запитав: "А можете й мене намалювати?". І тут я почула обурення позаду мене: "Тут взагалі-то черга стоїть!". Тобто люди вишикувалися в чергу, щоб отримати свій маленький портрет.
Можливо, я знайду якусь фотографію, де малюю в бутику Chanel. Але тоді я навіть не думала про те, щоб зробити щось на пам'ять чи якийсь контент тощо. Тобто для мене це було просто "вау", але потім я повернулася в реальність, тому що треба було сконцентруватись.
З яким типом замовлень до тебе звертаються найчастіше?
Мабуть, це приватні замовлення — "намалюйте мене для чогось". Це найпопулярніший запит, але це не означає, що я беру його в роботу найчастіше. Частіше я відповідаю "ні", бо мені цікавіше працювати над проєктами, пов'язаними з модою.
Які інструменти ти використовуєш для створення ілюстрацій?
Зараз, мабуть, 90% ілюстрацій я створюю на iPad в програмі Procreate, тобто всі вони диджитал. До цього я малювала й у Photoshop через спеціальний підключений до ноутбука планшет. В мене був маленький планшет Wacom. Ще працювала в дуже класній японській програмі PaintTool SAI.
Наразі я використовую тільки Procreate на iPad, бо це дуже зручно і його можна взяти з собою. Інколи, коли є специфічний запит, малюю традиційними матеріалами, як-от олівцем, аквареллю, гуашшю чи маркерами.
Розкажи про роботи, які увійшли до книги про Chanel. До тебе особисто звернутися, щоб ти створила ілюстрації?
Вони вже бачили деякі мої роботи, натхненні Chanel, в моєму Instagram, коли звернулися до мене. Запитали, чи є можливість їх використати та чи можу зробити додаткові, якщо хочу. Я створила ще декілька, а потім вони обирали, які додадуть до видання.
Скільки твоїх ілюстрацій увійшло до книги?
Шість.
Що зображали ці ілюстрації?
Там і дівчина з косметикою Chanel, і просто дівчина, яка йде з бутика бренду. Всі такі у твідових жакетах, з пакетами чи сумочкою Chanel. Це, скажімо так, більш такий стритстайл Chanel.
Що в роботі фешн-ілюстратора є насправді складнішим, аніж може здатися на перший погляд?
Те, що ти працюєш сам на себе й тобі треба себе промотувати. Тобто на тобі лежить відповідальність за отримання замовлень. І відповідальність, наприклад, за ведення своїх соцмереж. Це такі нетворчі моменти. Все інше — це просто напрацьований скіл.
Що тобі найцікавіше зображати у своїх роботах? Більш фантазійні чи реалістичні образи?
Реалістичні, бо я надихаюся реальними людьми. Я постійно сиджу в Pinterest чи Instagram, але це не просто думскролінг. Це завжди про бажання знайти натхнення, цікаву позу або цікавий образ. Тому так, це реалістичні образи, частіше жіночі. Зараз я почала й чоловіків малювати, але в основі мого натхнення завжди — жінка.
Чи багато було у твоїй кар'єрі співпраць із журналами?
Небагато, але були. Мабуть, першим виданням, з яким я співпрацювала, був український Elle. Здається, матеріал для їхньої диджитал-версії, для якого я робила невеличкі ілюстрації, називався "Вихідні редактора". Там були зображені якісь маленькі локації.
Також я створювала ілюстрації для друкованого випуску американського видання BASIC Magazine, на обкладинці якого була Меган Фокс. Ще співпрацювала з індійським Harper's Bazaar. Тоді багато ілюстраторів, зокрема і я, створювали обкладинки для його диджитал-версії.
Колись була і співпраця з українським Harper's Bazaar — я робила ілюстрації для їхнього івенту Best Dressed.
Які проєкти у своїй кар'єрі ти можеш назвати найзахопливішими? Чому вони?
Для мене найзахопливіше — це працювати на івентах, бо, якщо чесно, це такий ендорфін, сплеск емоцій. Ти завжди одразу чуєш фідбек від людей і бачиш емоції того, кого намалювала.
Я працювала також в бутику Cartier. Це теж був супердосвід. Водночас останній захід, на якому я працювала, був присвячений Україні. Це була гала-вечеря для підтримки України від посольства Естонії в Лондоні, що проходила в Церкві Христа у Спіталфілдсі — красивій локації в центрі британської столиці. Я намалювала головну ілюстрацію для події, а також створювала портрети гостей.
Наскільки натхнення є важливим у твоїй роботі? Що робиш, коли відчуваєш, що воно вичерпалося?
Деякі люди можуть працювати без натхнення, але для мене воно важливе. Інколи доводиться працювати й без нього, особливо якщо це якийсь проєкт, який просто треба взяти та зробити. Наприклад, коли він не дуже фешн чи не дуже відображає моє бачення. Але це робота, і таку іноді треба виконувати.
Інколи, коли в мене немає натхнення, я створюю такий собі контент-план. Тобто заздалегідь роблю скетчі чи якісь замальовки ілюстрацій, які хочу, наприклад, створити. Щоб не загубити ідеї, я формую їх в певну стрічку. Коли в мене немає натхнення, я відкриваю й дивлюся свої скетчі та замальовки й думаю: "Так, зараз малюватиму ось це".
Чи складно сьогодні бути фешн-ілюстратором в диджиталізованому світі? Особливо зараз, коли невпинно розвивається ШІ?
Складно, бо я пам'ятаю, як це було у 2013-2015 роках, коли ти був майже одним із перших. До тебе було багато уваги, й ти мав багато замовлень.
Зараз, наприклад, із тим же iPad це дуже доступно, й всі можуть… Не треба робити щось особливе. Ти завантажив програму й можеш малювати, і є дуже багато туторіалів. Тобто це взагалі дуже спрощує доступ до професії.
Звісно, і в соціальних мережах люди постійно щось публікують. Інколи це просто переповнення контентом, серед якого дуже важко знайти реально класних ілюстраторів.
Мені здається, складно навіть пробитися в якусь агенцію. Я, наприклад, наразі не співпрацюю з ними. Але ці агенції переповнені, бо в них дуже багато ілюстраторів, і є дуже багато запитів від інших, які хочуть із ними співпрацювати.
Я згодна, що іноді люди обирають простіший варіант на кшталт ШІ. Думають: навіщо взагалі наймати ілюстратора, якщо можна швиденько пару разів щось натиснути — і в тебе все готово? Але зараз я також спостерігаю тенденцію, що класні й люксові бренди навпаки хочуть співпрацювати з митцями. Бачу в їхньому контенті анімації від ілюстраторів чи вручну намальовані ілюстрації.
Вони хочуть більш традиційного залучення. Тобто якщо це ілюстратор, то це не просто ШІ-картинка, а реальний митець, з яким відбувається колаборація. Тому це приємно бачити.
Як змінювався твій особистий стиль із часом? Що впливало на це?
Коли я починала, в мене не було ні планшету, ні чогось іншого. Я малювала тільки традиційними матеріалами. Потім у мене з'явився сканер: я сканувала й розмальовувала на комп'ютері. Пізніше почала використовувати планшет, а зараз в мене iPad, яким користуюся вже дуже давно. Тобто це все залежить від технологій, і мій стиль адаптовувався під них.
Це про зміни в технічному плані. І стосовно стилю… Як я казала, це просто напрацьований скіл. Ти відточуєш якісь моменти, як-от у плані анатомії. Потім у тебе з'являється більше надивленості, ти дізнаєшся про більшу кількість різних митців та ілюстраторів й стежиш за ними. Твій стиль, якісь твої лінії можуть змінюватися, бо ти надихнулася чимось, навіть цього не підозрюючи.
Водночас люди мені кажуть, що одразу впізнають мої роботи, якщо десь їх побачать. Це дуже приємно.
А як щодо естетичного складника? Твої роботи зображають дуже елегантних постатей.
До речі, про елегантність — мені здається, що в останній рік чи навіть швидше, я більше сконцентрувалася на ній. До цього в мене була сильніша "фешн-сторона".
Мені здається, в якийсь момент на мене вплинула Англія зі своєю елегантністю та снобізмом (сміється). Тут дуже популярний твід і специфічна мода. Я не кажу, що там це типовий стритстайл на вулиці. Але якщо ми говоримо про Лондон, загалом англійські бренди та їхню естетику, то, мабуть, ця естетика вплинула й на мене.
Я також почала стежити за англійськими інфлюенсерами. Оскільки зараз живу в Англії, мені стало це більш цікаво.
В який момент ти отримуєш найбільше задоволення від роботи? Під час створення чи коли бачиш фінальний результат?
Коли бачу фінальний результат, і він, можливо, перевершує мої очікування. Тобто коли пишаюся собою, тому що робота вийшла класною.
Я навіть не уявляю себе в якійсь іншій професії, бо малюю з дитинства. Мене захоплює те, що я можу намалювати власні мрії чи стиль життя, який хочу мати. Я можу малювати красивих людей. Я не показую себе, а показую свої ілюстрації. Це моя комунікація зі світом.
