Нідерландські та українські ветерани пішки долають 2600 кілометрів від Гааги до Києва: інтерв'ю з учасниками MISSION KYIV
Фото: пресслужба ГО "ДОЛАДУ"
До Києва йдуть учасники благодійного пішого маршу з Гааги. Мета акції — на шляху у 2600 кілометрів зібрати 130 000 євро на реабілітацію українських бійців.
1 червня група українських і нідерландських військових вийшла з Гааги, щоб за підтримки Netherlands For Ukraine Foundation подолати 2000 кілометрів до українського кордону. Учасники першої частини місії зібрали близько 100 000 євро на програми соціалізації та психологічної реабілітації наших захисників.
14 червня на кордоні з Польщею естафету перейняли троє українських ветеранів, які під егідою ГО "ДОЛАДУ" продовжили шлях у 600 кілометрів до Києва. Мета другого етапу MISSION KYIV — зібрати 30 000 євро та нагадати світу про важливість психологічної підтримки військовослужбовців.
Редакція "ТиКиїв" зустріла учасників забігу на 15-й день у Луцьку та поспілкувалася з ними про те, як щодня долати понад 50 кілометрів, що мотивувало приєднатися до місії і чому так важливо підтримувати ментальне здоров'я ветеранів.
Що таке "Місія Київ"
Ідея маршу MISSION KYIV належить нідерландському морському піхотинцю Робіну Імторну. Під час реабілітації разом з українськими ветеранами в Нідерландах він надихнувся на створення масштабної акції на підтримку бійців ЗСУ.
Разом із побратимами та українськими військовими Імторн розпочав пішу ходу, перший етап якої завершився на пункті пропуску Ягодин.
Біг попри втому, спеціальне харчування, зношені кросівки
Навіть для досвідченого бігуна дистанція у 600 кілометрів — доволі серйозне випробування. Утім, ветеранів із "Місії Київ" не полишають почуття гумору та вмотивованість.
"Вчора десь на сьомому кілометрі я підвернув ногу й думав, що мій марафон закінчився. Але ні — нога переболіла кілометри через три. Напевно, організм думає, що його хазяїн божевільний, тому не треба заважати йому бігти", — жартує Олександр, марафонець, тренер із бігу, співзасновник клубу "Міцні 300".
Під час руху бігуни харчуються спортивними протеїнами, а також енергетичними гелями, що підтримують баланс вуглеводів і відновлюють сили. У спеку такі перекуси відбуваються приблизно кожні вісім кілометрів.
Під час бігу жувати доволі незручно, тому напіврідкі субстанції — найкраще рішення, — зауважують учасники "Місії Київ".
Біг під палючим сонцем потребує неабиякої витривалості, тому поповнення водного балансу має для ветеранів критичне значення. Кожні 15-20 хвилин хлопці п'ють воду, насичену електролітами — натрієм, магнієм, калієм.
Для розслаблення м'язів бігуни використовують спеціальні масажери. Оскільки шлях до Києва буде довгим, хлопці запаслися додатковими парами взуття: "У кросівках, що на мені зараз, я планую пробігти ще кілометрів 300. Зазвичай взуття витримує до 800 кілометрів бігу, потім їх треба заміняти", — зауважує Олександр.
Подолання величезного шляху не було б настільки успішним, якби не важливість місії й потужна моральна підтримка. Зі слів ветеранів, люди, які зустрічаються на маршруті, — щирі, відкриті, позитивні — надихають продовжувати рух.
Мені найбільше запам'ятовуються діти, які виходять на зустріч і на маленьких дистанціях долучаються до нас. Це дуже зворушує, — ділиться Ігор, координатор ветеранських програм ГО "ДОЛАДУ".
Учасники маршу — про себе, проєкт і спортивну підготовку
-
Ігор Романюк, 28 років
Про марш: "Завдяки "Місії Київ" я можу розповісти цивільним, що психоемоційна військова травма — не менш серйозна, ніж фізична. З кожним днем ветеранів стає все більше, і велика проблема полягає в тому, що ми відлюдькуваті. Між цивільними й ветеранами існує велика прірва. Над цією прірвою треба зробити місток, аби ми всі разом могли будувати нове вільне суспільство".
Про спортивну підготовку: "Я не є професійним бігуном, тому марш дається мені дуже важко. Юра та Саша мають спортивний досвід і підтримують мене. А люди, які зустрічаються на шляху, дарують натхнення. Коли ти біжиш і бачиш попереду земляків із прапорами, з'являється друге дихання й сили, щоб подолати черговий відрізок маршруту".
Що робитиме після маршу: "Сьогодні, коли пробіг свою дистанцію, я так кайфанув! Попри втому та спрагу, мені було класно. Тому я вирішив, що після маршу серйозно займуся тренуваннями з бігу. Моєю першою ціллю буде півмарафон".
Історія: "До війни я навчався в Харкові — в Національному фармацевтичному університеті. На третьому курсі зрозумів, що фармацевтика — це не моє, і я достатньо дорослий, аби захищати країну. Так, у 20 років я вступив до лав Збройних сил. Батьки були шоковані тим, що я йду у військо, але прийняли мій вибір. Я служив на контракті у 2017 році, а на початку повномасштабного вторгнення одразу повернувся на службу.
Перші пів року після звільнення я перебував у глибокій депресії, допоки не потрапив на DoLadu Camp. Протягом чотирьох днів я був у колі побратимів, і всі ми мали спільну проблему. Я зрозумів, що разом ми можемо подолати труднощі, соціалізуватися, адаптуватися до нового життя.
Після кемпу з'явилися енергія та мотивація рухатися вперед. Зараз я є координатором DoLadu Camp, і мені дуже подобається приносити користь братам і сестрам, адже таким чином я допомагаю й самому собі. Мій шлях до повного відновлення та соціалізації ще не дійшов кінця, але з кожним днем стає все краще".
-
Олександр Мірошниченко, 42 роки
Про марш: "Так виходить, що я завжди біжу — то у спеку, то в мороз. Це важко, але організм до всього звикає, а мета, яку постійно тримаєш у голові, не дає зупинятися. Подібні акції я робив ще до служби у війську. Наприклад, 1 грудня 2022 року пробіг 55 кілометрів, щоб зібрати кошти для свого побратима на антени до рацій. Наразі "Місія Київ" — це моя найдовша дистанція".
Про спортивну підготовку: "Я займаюся бігом 6 років і регулярно бігаю по 100-120 кілометрів на тиждень, тому до маршу був готовий. Мені відомо, як це — бігти у спеку. Побратими, які супроводжують нас на бусі, все розуміють без слів — знають, коли подати воду, колу або ізотонік".
Що робитиме після маршу: "Прийду на Майдан Незалежності, аби вшанувати пам'ять молодшого брата, який загинув на війні, — я сам встановлював його портрет на Алеї Героїв. Він би мною пишався. А восени я бігтиму на Чемпіонаті України з марафону. Саме зараз я треную витривалість, "набігаю базу", як кажуть марафонці".
Історія: "Раніше я був інтернет-маркетологом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов до військкомату, але мене не взяли через велику кількість охочих. Призвали вже у грудні 2022 року — в армію потрапив якраз на свій день народження. Спершу служив у танковій бригаді, згодом перевели у 33-тю окрему механізовану бригаду. Ми працювали на Запорізькому напрямку, потім на Донбасі. Пізніше я перейшов до навчального центру, де вчив військовослужбовців. Звільнився у вересні 2024 року і зараз працюю менеджером програми адаптивного спорту Федерації легкої атлетики України, а також менеджером проєкту "Активні парки — Нестримні"".
-
Юрій Цинтилевич, 31 рік
Про марш: "Емоції просто зашкалюють. Кожен кілометр для мене особливий, адже він наближає нас до мети. Я приємно здивований людьми, які зустрічаються на шляху, — таке позитивне ставлення зближує ветеранів і цивільних. Ми відчуваємо, що рухаємося в правильному напрямку".
Про спортивну підготовку: "Спорт — це як бізнес. Треба поставити конкретну мету, визначити, чому вона важлива для тебе. А далі — структурувати моделі, побудувати систему тренувань, плавно збільшуючи навантаження. Варто ставити маленькі цілі на шляху головної мети".
Що робитиме після маршу: "Масаж, відновлення, харчування, сон, відпочинок. Я паралельно готуюся до Марафону морської піхоти США, що відбудеться в жовтні у Вашингтоні".
Історія: "Я став військовим у 18 років, пішовши у строкову службу. Через 8 місяців після її завершення підписав контракт із десантно-штурмовою бригадою й одразу потрапив у зону АТО. Працював у Луганській і Донецькій областях, брав участь в обороні Луганського аеропорту. Після цього був демобілізований, відпочивав і займався бізнесом.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я одразу мобілізувався у спецпідрозділ "Омега", брав участь в обороні Києва, потім Харківщини, і у вересні 2022 року був звільнений за станом здоров'я. На цьому — після семи років в армії — моя служба завершилася.
Я відновлювався за допомогою спорту. Спершу ходив до залу, паралельно почав бігати. Зрештою зрозумів, що для досягнення гарних результатів треба займатися чимось одним. Тому з початку року активно займаюся бігом і планую надалі розвиватися в цьому напрямі".
MISSION KYIV прибуде до столиці 21 червня. Ветерани пройдуть Берестейським проспектом до бульвару Шевченка та зроблять зупинку в парку імені Тараса Шевченка. Фініш маршу відбудеться на Майдані Незалежності близько 16:00.
