Невідомий Голосіїв: цікаві локації, про які ви не знали
Фото: elektraua.livejournal.com
У Києві безліч пам'яток та унікальних місць, але навіть корінні кияни часто вважають, що майже все цікаве зосереджене у центральній частині міста, а спальні райони та околиці пасуть задніх. "ТиКиїв" вирішив розповісти про "приховані скарби" столичних районів. Почнемо з першого за алфавітом і найбільшого за площею — Голосіївського. Звісно, тут є ВДНГ, Голосіївський парк та Музей у Пирогові. Але ми знайшли й інші цікаві локації!
Недобудована Крита спортивна арена
- ДЕ? Просп. Академіка Глушкова, 7
Напевно, багато хто бачив масивну недобудовану споруду з цифрами на фасаді, що стоїть біля станції метро "Іподром", і питав себе: "А що воно взагалі таке?". "Заброшка" залишилась у спадок Києву з радянських часів — за проєктом це мав бути критий багатофункціональний спорткомплекс, де спортсмени могли б грати у футбол та хокей, займатися гімнастикою, фехтуванням, важкою атлетикою, стрільбою з лука тощо. А ще тут планували розмістити сауни, басейн та медичний комплекс.
Проєкт був настільки ж амбіційним, наскільки й дорогим — його вартість перевищувала три мільйони радянських карбованців. У перші роки будівництво йшло ударними темпами. Але через аварію на ЧАЕС, економічну кризу у СРСР, а потім і його розпад роботи зупинились. У 1992-1993-х роках будівництво відновили й навіть майже завершили, але проєкт знову заморозили майже на фінішній прямій. З того часу масивна модерністська споруда так і стоїть закинутою, нагадуючи про свій нереалізований потенціал.
Поряд з недобудованою ареною знаходиться Льодовий стадіон. Взимку це — найбільша відкрита ковзанка Києва. Щоправда, лід тут тримається тільки за мінусової температури, тому час для візиту треба обирати з розумом.
Музей Максима Рильського
- ДЕ? Вул. Максима Рильського, 7
Двоповерховий будинок-музей, в якому останні 13 років свого життя провів Максим Рильський, сховався у приватному секторі поряд з парком, названим на честь поета. І якщо про парк кияни добре знають і активно проводять у ньому вільний час, то музей Рильського часто залишається непоміченим.
У колекції музею зберігаються особисті речі поета, рукописи його робіт, витвори мистецтва 1940-1960-х років, кіно- та фотодокументи, а також особиста бібліотека, деякі книги у якій навіть підписані авторами. А ще тут можна прослухати записи його голосу. Навколо будинку — сад та клумби, які висадив особисто Максим Рильський.
Ботанічний сад НУБіП
- ДЕ? Вул. Героїв Оборони, 2А
Якщо запитати киян, скільки ботсадів у столиці, то більшість з них скаже, що два: імені Гришка на Печерську та імені Фоміна біля метро "Університет". Але є ще і третій, про який мало хто знає. Це — ботанічний сад при Національному університеті біоресурсів і природокористування. Розташований він поряд з навчальними корпусами НУБіП і номінально є частиною Голосіївського лісу.
Історія ботсаду почалась у 1928 році із заснування дендрологічного саду Київського лісогосподарського інституту. Тут на території 6 га висадили екзотичні дерева та кущі, насіння яких передали ботанічні сади інших міст СРСР. У 1929 році у дендрарії налічувалось близько 320 видів рослин, а на початок 1941-го — приблизно 700. Статус Ботанічного саду загальнодержавного значення він отримав у 1992 році.
Зараз у ботсаду НУБіП близько 3500 тисяч видів рослин: від хвойних дерев Далекого Сходу і Кавказу до троянд, бузку, тропічних цитрусів та кипарисів. І все це — не тільки для краси. Тут досліджують рослини й цим наукові лабораторії займають більшу частину часу на майже 50 га території. Але відвідувачам теж є, де погуляти та на що подивитись. Вздовж вузьких доріжок розташовані трохи дивакуваті скульптури, в затишних місцях приховані альтанки, а інколи можна натрапити на скульптуру динозавра чи мамонта. Щоправда, просто так зайти у ботсад, коли заманеться, не вийде — територія оточена парканом і відкрита для відвідувачів тільки у робочі дні з 8:30 до 17:30.
Ядерний реактор
- ДЕ? Просп. Науки, 47
Так, у Києві дійсно є справжнісінький ядерний реактор. Але боятися його не треба, бо він — дослідницький і має маленьку потужність, та й взагалі зазвичай стоїть без діла. Розташований він на території Інституту ядерних досліджень НАН України.
Реактор збудували за проєктом видатного фізика Івана Курчатова, а урочисто запустили — 12 лютого 1960 року. Установка призначалась для виробництва активних ізотопів, проведення експериментів з ядерними реакціями та інших досліджень. У часи СРСР реактор працював близько 4000 годин на рік, а після його розпаду — фактично простоює через відсутність фінансування.
За словами наукового співробітника Інституту ядерних досліджень Валерія Шевеля, для запуску реактора потрібно приблизно 12 млн грн (станом на 2017 рік). Та й вистачить цих грошей лише на тиждень роботи. Тому реактор запускали вкрай рідко. До того ж термін його дії мав завершитися 31 грудня 2023 року, і подальша доля київського реактора поки невідома.
Пивзавод Шульца
- ДЕ? Просп. Голосіївський, 8
На Деміївці за рядами МАФів та яскравими вивісками можна не помітити комплекс промислових будівель XIX століття, які зараз перебувають, м'яко кажучи, не у найкращому стані. Це — Пивний завод Карла Шульца, а пізніше — Пивзавод №1.
У 1865 році родина Шульців спочатку орендувала, а потім і викупила комплекс будівель, де до цього вже кілька десятків років варили пиво. Підприємці модернізували та розширили підприємство. У 1901 році завод отримав статус "поставщика Императорского двора". Після початку Першої світової війни Карл-Генріх Шульц втратив підприємство, а за радянських часів виробництво націоналізували та перейменували на "Київський пивзавод №1". Зварене тут пиво постачали вищому керівництву УРСР і СРСР.
Підприємство продовжувало працювати та випускати пиво до 2003 року, але, зрештою, його закрили. Офіційно крапку в історії знаменитого пивзаводу поставив Господарський суд Києва у 2009 році, визнавши його банкрутом. Потім історичні споруди довго простоювали та руйнувались. У березні 2023-го стало відомо про плани побудувати на місці заводу культурний центр з мечеттю, але вже у вересні того ж року колишню броварню визнали об'єктом культурної спадщини Києва.
Кладовище кранів
- ДЕ? Вул. Промислова (координати 50.379167, 30.575556)
Кладовищ у Києві є декілька, але на цьому "поховані" не люди або домашні тварини, а розібрані баштові крани. Частина з них вже відпрацювала своє, а деякі просто чекають часу, коли їх відвезуть на чергове будівництво. Можна сказати, що у цьому "кладовищі" немає чогось вкрай особливого — склад собі та й склад. Але завдяки дослідникам міських секретів воно набуло певної популярності серед любителів незвичайних пам'яток. Зрештою, стародавніх церков у Києві багато, а "кладовище кранів" — це вже щось екзотичне. Та й виглядає воно, наче місце з якогось постапокаліптичного фільму або гри.
Розташована ця індустріальна локація у великій промисловій зоні Теличка на південь від станції метро "Видубичі". Діставатися без машини сюди важко, та й місцеві охоронці будуть не надто у захваті від любителів вештатися по промзонах, але якщо добре їх попросити, то пропустять.
Київський водоспад
- ДЕ? Урочище Покол, трохи північніше Галерного острова
Якщо ми вже залізли у промзону, підемо далі — на південь від "кладовища кранів". Там, в урочищі Покол та трохи північніше Галерного острова, розташована ще одна індустріальна пам'ятка — так званий Київський водоспад. Звісно ж, це — не природний водоспад, а технологічна споруда для скидання води з ТЕЦ-5. Бетонні блоки висотою близько двох метрів утворюють таку собі "стрілку", з якої падає вода. Як кажуть дослідники Києва, найкраще водоспад виглядає в момент скидання води, особливо навесні чи на початку літа, коли він повноводний. А от коли скидів немає, водоспад інколи пересихає.
Поряд з водоспадом є ставок, де можна порибалити, та рибгосп. А якщо рухатись на південний схід вздовж узбережжя, можна знайти закинутий недобудований корабель, відомий як "Адмірал Ржевський". Таємницю того, що це за корабель, для чого його будували та чому він опинився покинутим у промзоні ще доведеться розслідувати.
"Київський торт" та шоколадна фабрика
- ДЕ? Просп. Науки, 1 (фабрика "Рошен")
Мініатюрна бронзова скульптура причаїлась на фасаді кондитерської фабрики "Рошен" — колишньої фабрики імені Карла Маркса, на якій розробили рецепт того самого "Київського торта". Встановили її в межах туристичного проєкту "Шукай!", що розповідає історію Києва через такі от невеличкі фігурки. Поряд зі скульптурою є QR-код, і якщо його просканувати, можна дізнатися більше про історію "Київського торта" та легенди, які його оточують.
За офіційною версією, рецепт торта розробили у 1956 році після довгих та наполегливих експериментів. Спочатку у торт додавали екзотичні горіхи кеш'ю, які привозили з Індії, а потім замість них стали класти вітчизняний фундук. А яєчний крем з оригінального рецепта замінили масляно-вершковим на вимогу санітарів.
До речі, і саме підприємство теж варте уваги. Заснував "Деміївську парову фабрику шоколаду і цукерок" у 1886 році купець Валентин Єфімов, і виробляли на ній доволі широкий асортимент солодощів: шоколад, драже, цукерки, карамель, мармелад, пастилу, варення, пряники, чайне печиво тощо. За радянських часів його, звісно ж, націоналізували та перейменували на честь ідеолога комунізму Карла Маркса. Цехи модернізували, виробництво збільшили, почали виробляти той самий "Київський торт", цукерки "Вечірній Київ" та інші відомі солодощі.
У 1996 році фабрику придбала корпорація "Рошен", а у 2018-му її реконструювали, перетворивши частину території та приміщень на громадський простір Roshen Plaza. У мирний час сюди навіть можна було записатися на екскурсію, щоб на власні очі побачити виробництво шоколаду та цукерок.
Китаївська пустель
- ДЕ? Вул. Китаївська, 15
У місцевості Китаїв, серед густого лісу, стоїть старовинний монастирський комплекс Китаївська пустель з зеленими куполами, церквою у стилі бароко та глибокими печерами. Історія Свято-Троїцького Китаївського монастиря налічує приблизно триста років, і свого часу він був надзвичайно популярним місцем паломництва.
Одним з найвідоміших китаївських старців був Досифей Київський. Точніше, Досифея. Вона народилася під ім'ям Дар'я у 1721 році в родині рязанських дворян, але потім втекла з дому, переодяглася у чоловічий одяг і стала ченцем. Пізніше вже під ім'ям Досифей ченець дістався до Києво-Печерської лаври й певний час провів там, а потім був переведений до Китаївського монастиря, де жив в усамітненій келії. Тільки після смерті ченця усі з подивом дізнались, що він був жінкою.
За радянських часів монастир спочатку відібрали у ченців, а потім і взагалі ліквідували, а приміщення передали під сільськогосподарські установи. Під час Другої світової війни споруди монастиря сильно постраждали. Реставрувати його почали після здобуття незалежності, у 1990-ті роки. Тоді ж впорядкували печери, де освятили храм в ім'я того самого Досифея Київського.
Київський крематорій
- ДЕ? Вул. Байкова, 16
Єдиний у Києві крематорій поруч з Байковим кладовищем впізнають, мабуть, усі кияни. Але мало хто сприймає його як туристичну принаду. І все ж це — справжній шедевр модернізму, створений Авраамом Мілецьким, Адою Рибачук та Володимиром Мельниченком. Насправді дві напівкруглі споруди білого кольору (останнім часом — не такі вже й білі через шар бруду та пилу), які нагадують величезні відкриті мушлі, — це не сам крематорій, а зали прощання. Від них до кремаційних печей, що розташовані під землею, тягнеться 75-метровий тунель.
У жовтні 2023 року у крематорії нарешті розпочали ремонт, щоб покращити його зовнішній вигляд. Цьому передували скарги від військових на жахливий стан споруди, у якій вони прощаються зі своїми побратимами. А на 2024 рік запланована масштабна реставрація крематорію. Сподіваємось, після неї він нарешті набуде того вигляду, на який заслуговує.
Навколо крематорію розташований колумбарій, а неподалік стоїть Стіна пам'яті — величезний монументальний барельєф на тему життя та смерті, сповнений символізму. На початку 1980-х вже готову стіну наказали залити бетоном — чи то через конфлікт між архітекторами, чи то радянському керівництву в ній щось не сподобалось. У такому вигляді стіна простояла до 2018 року, а потім монументальний барельєф почали відновлювати.
Читайте також про столичні крилаті річкові теплоходи: як починався цей проєкт у 1957 році та чому його вирішили закрити.
