Київ 10 років тому: революція, "йолка", новий мер, Дарт Вейдер
Фото: Getty Images
Яким був Київ 10 років тому — пам'ятає кожен сучасний українець. Зазирнімо ж у 2014-й, аби пригадати революційні події, що визначили майбутнє України...
Читай також: Київ 100 років тому
Майдан Незалежності: початок Революції Гідності
На початку 2014 року центральна частина Києва, особливо Майдан Незалежності та прилеглі вулиці, перетворилася на місце постійних протестів. Площу заполонили барикади, наметове містечко, польові кухні та імпровізовані сцени для виступів активістів і політиків. Зима 2014-го була холодною, але це не зупиняло тисячі людей, які щодня приходили на Майдан, щоб висловити свою позицію.
Революція Гідності (в ті часи її переважно називали Євромайдан) розпочалася раніше, в листопаді 2013 року, як масовий протест громадян проти рішення уряду Миколи Азарова призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це рішення суперечило очікуванням більшості українців, які прагнули інтеграції з Європою та економічного розвитку країни.
Перший мітинг відбувся 21 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві, коли активісти, переважно студенти, організували мирний протест, який згодом назвали Євромайданом. Протести значно активізувалися після жорстокого розгону демонстрантів силовиками в ніч на 30 листопада. Це викликало хвилю обурення по всій країні, і до акцій приєдналися сотні тисяч людей.
З 19 по 22 січня 2014 року відбувалися протистояння на вулиці Грушевського. Їм передувало сумнозвісне ухвалення "Законів про диктатуру" 16 січня. На Народному Вічі зібралися десятки тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення диктаторським законом. А невдовзі мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами.
В ніч з 25 на 26 січня 2014 року ареною протистоянь між мітингувальниками Євромайдану та силовиками став Український дім. Протестувальники зібралися біля нього після інформації, що під час спроб влади зачистити вулицю Грушевського спецпризначенці зможуть атакувати людей з тилу саме з Дому. Були зведені барикади. Розпочалися облога та штурм будівлі. О 4 ранку силовики, які виявилися солдатами Внутрішніх військ, покинули приміщення.
Апогеєм протестів стали події лютого 2014-го, коли внаслідок протистоянь на Майдані загинули десятки людей, яких згодом назвали Небесною сотнею. Під тиском суспільства 22 лютого президент Віктор Янукович втік до росії, а Верховна Рада проголосувала за його усунення від влади. Ці події завершили революцію, хоча вони й стали лише початком складного періоду реформ і протистояння агресії з боку росії...
"Йолка"
"Йолкою" називали недоспоруджену новорічну ялинку, яку встановлювали з нагоди Нового 2014 року на Майдані Незалежності. Мітингувальники вберегли її каркас, і він простояв аж до 14 серпня 2014-го.
Чому "йолка"?
Назва-мем виникла через відому обмовку тодішнього президента України Віктора Януковича, який протягом 10 секунд не зміг згадати слова "ялинка" на нараді.
Як не дивно, саме "йолка" стала однією з передумов Революції гідності: її встановлення було формальною причиною силового розгону Євромайдану 30 листопада 2013 року. Після того в соцмережах споруду охрестили "Кривавою йолкою", або "Кривавою ялинкою", а сама "йолка" стала окремим символом протесту.
Нині 40-тонна металева конструкція "йолки" з понад 500 прапорами, постерами, слоганами та іншими предметами зберігається в Національному музеї Революції Гідності. Там же — її двометрова копія зі студії Громадського ТБ.
Втрата "Кінопалацу"
Одним із перших столичних кінотеатрів з сучасною технікою та дизайном був "Кінопалац", розташований на алеї Героїв Небесної Сотні, 1.
Кінотеатр був облаштований на території Жовтневого палацу (нині Міжнародний центр культури та мистецтв). Він був зведений ще в 1842 році відомим архітектором Вікентієм Беретті. Понад 100 років там існував Інститут шляхетних дівчат.
У 1903-1904 роках до південно-східної частини добудували двоповерховий цегляний корпус з чотириколонним тосканським портиком, в якому тоді розмістили квартири службовців, їдальню та малу залу для зібрань. А у 1998 році там облаштували "Кінопалац".
Кінотеатр із залом на 122 місця пропрацював 16 років. А ось Революції гідності не пережив: його будівля була пошкоджена бійцями Внутрішніх військ МВС під час одного зі штурмів 18 лютого 2014 року, коли в кінотеатрі переховувалися майданівці. Вікна та двері були вибиті, а інвентар потрощений.
"Кінопалац" досі не працює, і схоже, власник Богдан Батрух не збирається його відчиняти. Можливо, причина — невигідна конкуренція, адже за десять років у різних районах Києва відкрилося чимало сучасних кінотеатрів з новітнім обладнанням та більшою кількістю залів.
Вибори-вибори, кандидати...
Місцеві вибори відбулися в Києві 25 травня 2014 року. Провели їх одночасно з позачерговими виборами президента України. За крісло мера столиці змагалися 18 кандидатів, а за депутатство в Київській міській раді — 35 партій.
Місцеві вибори мали відбутися ще у 2012-му або 2013 році. Але тодішній президент України Віктор Янукович боявся обрання легітимного мера Києва, бо вбачав у ньому конкурента на виборах президента 2015 року. Опиралася також верхівка "Партії регіонів", адже через низькі рейтинги не могла отримати в Київраді серйозного представництва.
Внаслідок Революції гідності Верховна Рада України призначила позачергові вибори міського голови Києва та депутатів Київської міської ради у 2014 році. Серед кандидатів був, зокрема, колишній мер столиці Олександр Омельченко — зрештою він набрав 7,52% голосів та посів четверте місце.
За мерське крісло боровся й сам Дарт Вейдер! Серйозно, головний лиходій саги "Зоряні війни" був зареєстрований як кандидат Вейдер Дарт Вікторович від "Інтернет партії України". (Ще й зрештою набрав понад 21 тисячу голосів!) До речі, він подавався й у президенти України, однак ЦВК відмовила йому в реєстрації. А на виборах нардепів 2014 року разом із Дартом Вейдером балотувалися громадяни України — Імператор Палпатін, Степан Чубакка, Падме Амідала та Магістр Йода.
А ким був Дарт Вейдер?
Імовірно, це збірний образ. Але першого "косплеєра" розкусили: ще 2011 року людина в костюмі Дарта Вейдера подала заяву в Одеську міськраду на отримання безкоштовних 10 соток землі.
Я знаю, що депутати міськради, виконком і мер Костусєв перейшли на Темну сторону Сили і тому допоможуть мені, — сказав таємничий незнайомець.
Під маскою "правої руки Палпатіна" був одеський громадський діяч Жан Ніколаєнко. Дізнатися про це ніхто не мав, але Жанові довелося зняти шолом під час оформлення документів.
Відтоді особи з іменем "Дарт Вейдер" стали головою "Інтернет партії України", балотувалися на виборах міських голів Одеси й Києва, виборах президента України та парламентських виборах в Україні 2014 року.
Ще один яскравий кандидат у мери Києва у 2014-му — український автогонщик і телеведучий Олексій Мочанов. Набрав він 2,28%, обігнавши Дарта Вейдера та Геннадія Балашова, і посів сьоме місце у виборчому бюлетені.
А переміг... Віталій Кличко з результатом 57,4%! За колишнього боксера віддали голос 765 тисяч киян. Крісло Київського міського голови Кличко обіймає й понині.
До речі, то була вже третя спроба Віталія Кличка стати мером столиці. На виборах 2006 і 2008 років він програвав Леоніду Черновецькому. А ось у 2014-му Кличку допоміг союз із Петром Порошенком: політики підтримували один одного на виборах мера Києва та президента України. І обоє досягли успіху.
Історична пам'ять
2 серпня 2014 року був створений Український інститут національної пам'яті (УІНП) як центральний орган виконавчої влади у сфері відновлення та збереження національної пам'яті. Відтоді його діяльність координується Кабінетом Міністрів України через міністра культури.
- ДЕ? Київ, вул. Липська, 16.
Заявлені завдання Інституту:
- посилення уваги суспільства до історії України;
- забезпечення всебічного вивчення етапів боротьби за відновлення державності України у XX столітті;
- здійснення заходів з увічнення пам'яті учасників національно-визвольної боротьби, жертв голодоморів та політичних репресій.
Першим великим науковим медіаресурсом Інституту став проєкт "Українська Друга світова: 1939—1945" — вебсторінка про український вимір Другої світової війни.
Другий проєкт — "Українська революція 1917–1921". Там зібрані основні відомості про етапи Революції, видатних діячів, тогочасні фото, документи, спецпроєкти медійних партнерів та проєкти Українського інституту національної пам'яті.
