Директор оркестру НАОНІ Олесь Журавчак: "Конфліктів із зірками в нас не було"

Фото: пресслужба НАОНІ/Юрій Прияцелюк

Національний оркестр народних інструментів НАОНІ вражає публіку новими програмами, виконуючи рок-хіти на унікальних інструментах, та співпрацею із зірками. Участь НАОНІ в концерті стала ознакою якості в українському шоубізнесі. 16 жовтня колектив представить у Києві інструментальний мюзикл "Володарі Стихій". Про цей проєкт, життя оркестру та співпрацю з відомими артистами ми поговорили з  Олесем Журавчаком, директором-розпорядником НАОНІ, режисером та продюсером шоу "Володарі Стихій". 

Пане Олесю, розкажіть про шоу "Володарі Стихій": що на нас чекає?

Музичне фентезі-шоу "Володарі Стихій" — це інструментальний мюзикл, аналогів якому, я впевнений, ви не знайдете. В основу його сюжету покладена легенда часів Трипілля. Ця робота — певною мірою продовження моєї діяльності в межах організації та проведення Міжнародного еко-культурного фестивалю "Трипільське коло", який проходив на Київщині протягом 8 років.

Проєкт "Володарі Стихій" народився ще 2018 року: в нас була ідея створити сучасний український культурний продукт в інструментальному жанрі, який би і легко сприймався широким загалом, і був цікавим для професійної аудиторії. Я як продюсер і режисер проєкту почав шукати виконавців-інструменталістів, які самі пишуть музику. Так до проєкту був запрошений львів’янин Олександр Божик — унікальний скрипаль-віртуоз, фіналіст шоу "Україна має талант", занесений до Книги рекордів України, бо він грає одночасно на трьох, а іноді й на чотирьох скрипках.

Другий музикант, якого я побачив в цьому проєкті — виконавець на гуцульських цимбалах Петро Сказків, також фіналіст шоу "Україна має талант". На жаль, його вже два роки немає з нами: він помер у 33 роки через рак легенів, але ми встигли зняти з ним відеоматеріал і ще за два тижні до його смерті записати композиції, які увійшли до музичного альбому. Петро був у шоу Володарем стихії Земля, і за два тижні до його відходу в інші світи я сказав: "Петрику, я докладу максимум зусиль, щоб твоя музика звучала в багатьох країнах".

Він буде присутній на наших концертах через його музичні композиції та відеоряд, який ми відзняли на концерті в Національній опері України 2018 року. Третій музикант, якого я запросив до шоу — Володар стихії Води Георгій Матвіїв —  джазовий бандурист, унікальний тим, що на бандурі створює джазові твори на основі українського мелосу. Моя роль в шоу — Володар стихії Повітря, я граю на українських етно-духових інструментах свої авторські композиції та відомі твори у власній музичній редакції.

І ще один музичний складник шоу — унікальний НАОНІ оркестра під керівництвом Віктора Гуцала, диригент-постановник — Олег Кунтий. НАОНІ виконує рок-версію "Щедрика", музичну композицію Олега Кунтого, в мелодичній основі якої є відома лемківська пісня "Ой, верше мій, верше", "Шумка-гопак" композитора Юрія Шевченка. Також серед музичних композицій проєкту є унікальні редакції відомих світових творів — Ghostbusters Рея Паркера, сюїти рок-хітів Kashmir авторства Роберта Планта та Джиммі Пейджа, Bohemian Rhapsody Фредді Меркурі, Smells Like Teen Spirit Курта Кобейна. Я на сопілці граю власну музичну редакцію Smooth Criminal Майкла Джексона, на бандурі звучить Тake Five Пола Дезмонда. З 22 композицій тільки чотири — музичні редакції відомих світових хітів, всі інші — авторські твори солістів та українських композиторів Миколи Леонтовича, Василя Попадюка, Юрія Шевченка та Андрія Шустя. Це щодо музики. А далі я провів переговори з відомим музикантом, сценографом і відеографом Дмитром Ципердюком, і ми зробили 3D-візуалізацію. А ще запросили до співпраці балет Олесі Шляхтич OSDC. За сюжетом у певний момент чотири Володарі Стихій, що творять музику серцем, мають зібратися на одній сцені, відтворити на унікальних інструментах особливі мелодії, активувати Обереги Стихій і вивільнити Енергію Стихій, яка була прихована від людей багато тисяч років тому.

Скільки часу пішло на створення такого монументального твору?

Навесні 2018 року мені наснилася ідея легенди цього шоу, ми зідзвонилися з художнім керівником НАОНІ Гуцалом Віктором Омеляновичем, погодили її, я написав заявку на грант до Українського культурного фонду. Грант ми отримали, і за два місяці підготували проєкт для сценічного показу, який ми одразу й презентували в оперних театрах країни. На 2020 рік були заплановані європейський, британський і китайський тури. Але стався ковід… За цей ковідний рік ми зробили студійний запис музичного матеріалу проєкту, підготували альбом, у 2021-му почали вести перемовини про гастролі на 2022-й, зокрема, в Європі та Канаді… Ну, і в лютому 2022-го почалося повномасштабне вторгнення.

Та з червня 2022-го ми почали потроху повертатися до творчої роботи, 2023-го виграли грант Українського культурного фонду на створення художньо-документального фільму-концерту "Володарі Стихій" та із солістами проєкту об’їздили 12 місць сили по всій Україні. До нас долучився молодий музикант-цимбаліст Андрій Стовп’юк, який замінив Петра Сказківа, та молодий музикант-бандурист Владислав Ваколюк. Ми побували у старовинній обсерваторії Лисина Космацька, на Писаному Камені, на Манявському водоспаді, Скелях Довбуша на Франківщині, робили фільмування в печері Вертеба, якій понад 5 тис. років, біля Печерного Храму та каньйону Серету в селі Монастирок на Тернопільщині, у Стільському Городищі та фортеці Тустань на Львівщині, у Витачеві на Київщині. Все це — унікальні стародавні історичні місця, яким тисячі років…

Від музиканта до продюсера

Оркестру НАОНІ 55 років — скільки з них ви в ньому працюєте?

Перше знайомство з оркестром у мене відбулося в 15 років, 1994-го: я грав із НАОНІ в Нацопері як стипендіат програми "Нові імена України", познайомився з Віктором Омеляновичем Гуцалом і багатьма музикантами оркестру.

Відтоді ми співпрацювали в багатьох форматах — я грав із НАОНІ як запрошений соліст, а потім був їхнім куратором, працюючи в Міністерстві культури. А з 2018 року почав працювати з ними як продюсер, і стартували проєкти: "Володарі Стихій", великий проєкт до 30-річчя незалежності України "Гуц and Roll", де ми зібрали одній програмі три покоління композиторів і виконавців.  

У серпні 2022 року мене вже запросили до оркестру як директора-розпорядника.

24 лютого 2023-го на річницю повномасштабного вторгнення ми запустили міжнародний проєкт "Музика Незламних" — до нього долучилося більше 100 мистецьких інституцій, оркестрів, ансамблів та окремих музикантів із понад 20 країн.

Також 2023 року реалізували мультимедійний проєкт "Кіносимфонія", який успішно презентували в багатьох концертних залах Києва та України, інколи навіть із круговою проекцією.

Наприкінці минулого року зробили інтерактивну програму для дітей "Чарівна паличка диригента": діти вивчають українські народні інструменти, рахують струни на бандурі, гуглять назви інструментів, плескають, стукають, підспівують і навіть грають з оркестром.

Кому належала ідея осучаснити НАОНІ, робити сучасні програми, колаборації із зірками тощо?

НАОНІ завжди працював із найкращими українськими композиторами, виконавцями-інструменталістами та вокалістами, записав багато платівок з Анатолієм Солов’яненком, Євгенією Мірошніченко — список дуже великий і достойний! Але наприкінці 2000-х стало зрозуміло, що треба робити нові формати й виходити на новий рівень контакту з глядачем.

Драйвером колективу завжди виступає його незмінний генеральний директор та художній керівник Віктор Гуцал, відкритий до нових експериментів та цікавих проєктів. Певною мірою і я був частково дотичним до нового вектору розвитку оркестру, а саме — до створення програми рок-хітів у виконанні НАОНІ.

Десь 2010 року до мене звернулася продюсерка гурту Mad Heads Оксана Михайленко: "Хочу зробити новий цікавий проєкт — рок-хіти в симфонічному звучанні". Я сказав: "Навіщо тобі симфонічне — таке вже є. Можливо, варто спробувати те, чого в нас ще не робили – виконання рок-хітів на народних інструментах?" — і порекомендував звернутись до керівника НАОНІ Віктора Гуцала. Саме завдяки відкритості до експериментів Віктора Гуцала та наполегливості Оксани Михайленко було створено першу програму "Рок-хіти у виконанні НАОНІ", яка і зараз має успіх у глядача. 

Зараз у нас вже багато різних програм, а за останні роки колектив став дуже активним в плані експериментів із різними жанрами, стилями, формами, колаборацій із зірками українського шоубізнесу. 

НАОНІ мали спільні проєкти з гуртами Mad Heads, "Друга ріка", KozakSystem, з ONUKA — зокрема, в нас був знаковий виступ на Євробаченні в Києві, з Олегом Скрипкою, Русланою, Джамалою, зараз регулярно працюємо з Артемом Пивоваровим, презентували цього літа повну концертну програму з гуртом PROBASS ∆ HARDI.

Наприкінці цього літа в нас відбулися нові колаборації з гуртами "Кому Вниз" та "От Вінта" в рамках проєкту "Музика Незламних", який ми представили 20 серпня в МЦКМ. А 22 серпня ми представили в Києві концертну програму з мультиінструменталістом Микитою Рубченком, автором рок-версії Гімну України.

Творча команда НАОНІ постійно в пошуку нових форм та кооперацій, бо треба розвиватися й додавати український тембр до всіх музичних жанрів, зокрема масово популярних. Бо якщо звук волинки у світі одразу асоціюється з Шотландією, звучання вістла — з Ірландією, сітари — з Індією, саламурі — з Грузією, то треба, щоб і наші інструменти — бандуру, сопілку, цимбали, ліру тощо — у світі ідентифікували як українські й асоціювали з Україною.

Я завжди казав, що поки в попмузиці не звучатимуть українська мелодика й інструменти, ми не будемо суб'єктами в музичній індустрії. Я 23 роки є викладачем класу етно-духових інструментів у Київському національному університеті культури і мистецтв і завжди працював на те, щоб українське стало трендом серед молоді. Тішуся, що результати є!

З 1999 року я співпрацював із Русланою, і всі партії сопілок, які звучать у її піснях, записані мною. Також я робив записи етно-духових інструментів для ТНМК, Олега Скрипки, Ірини Білик, Віктора Павліка, Оксани Білозір, Ніни Матвієнко та інших.

Зараз вже мої студенти працюють в естрадному напрямку. От в Kalush Orchestra троє моїх студентів: Віталій Дужик — унікальний музикант, який грає на сопілці біт-бокс, Олександр Кондратюк і Тимофій Музичук.

З гуртом Go_A ми починали співпрацю на фестивалі "Трипільське коло" — через цей колектив теж пройшли 2-3 моїх студенти-сопілкарі. Go_A спершу грав у нас на малій сцені, але мені дуже подобався їхній напрямок, і 2014 року я сказав їм: "Треба, щоб ви зробили великий танцювальний сет на 1,5 години". Кажуть: "У нас є тільки 30 хвилин". — "Ні, давайте, готуйте 1,5 години, і я вас поставлю після Руслани, будете хедлайнерами". — "Як — після Руслани?" — "Отак, робите вечірній танцювальний сет і після неї виступите. І в такому разі готуйтеся до "Євробачення"!" (Сміється.) Так і сталося!

Високоетичні зірки

Хто до кого приходить із пропозиціями співпраці — зірки до вас чи ви до зірок?

По-різному буває: хтось проситься з нами працювати, когось ми самі шукаємо. Але, щоб це переросло в справжню співпрацю, має бути взаємний творчий кайф від процесу творення й концертування. Якщо цей процес налагоджується, можна говорити про спільні проєкти. Ми зазвичай стартуємо з 1-2 творів. Записали, показали в проєкті, подивилися, як людина себе веде, чи нам із нею комфортно, чи це має позитивний резонанс, чи немає конфліктності, — і запускається, чи не запускається процес колаборації.

От навесні ми зробили проєкт із TAYANNA. Вона прийшла до мене: "Олесю, ось в мене крутиться в голові така мелодія". Кажу: "Наспівай". Вона заспівала: "Роде мій ясний, роде мій красний". Я почитав слова і запропонував робити спільну пісню. Я долучився до формування саунд-дизайну, відомий джазовий піаніст Усейн Бекіров зробив аранжування для оркестру, і вийшов дуже цікавий твір.

Зараз ми ще одну пісню зробили, починаємо спільно рухатись. Я дуже тішуся з того, що артисти з попсередовища починають робити якісний оркестровий контент. В Європі праця естрадного виконавця з оркестром вважається топрівнем. У нас такої практики було мало: посадять струнний квартетик, і все. Але поступово ми почали приходити до великих форм, і це вже інший рівень запаковки музичного продукту, музичного і виконавського мислення.

А були зірки, з якими співпраця не склалася?

Якихось конфліктів із кимось не було: у нас же ділові стосунки, і є питання ділової етики. Відпрацювали концерт, знайшли спільну мову — працюємо далі, не знайшли — не працюємо. Може бути напруження через невиконання однією зі сторін умов, невчасність виконання, запізнення на репетицію, неготовність до репетиції, невчасну підготовку партитур тощо — оркестр все ж таки великий організм.

Олег Скрипка сам про себе каже, що в нього складний характер, а ви з ним багато працювали…

Та слухайте, у всіх митців складний характер! Творчі люди — це взагалі особливий емоційний склад характеру, своя манера поведінки — питання, як на це реагувати. У митця з митцем можуть бути дуже жорсткі сутички, і це нормально, але не через складність характеру, а більшою мірою через певні організаційні, адміністративні моменти.

У творчому плані можуть бути певні зауваження, але якщо одна зі сторін висловлює їх жорстко, а не у формі побажання, може виникати певний конфлікт. Але це винятки, бо все ж люди, з якими ми працюємо, — високоерудовані та високоетичні.

Універсальні музиканти

В оркестрі НАОНІ залучено багато інструментів, про які пересічний глядач, може, ніколи й не чув: дримба, зозуля, рубель, качалка, басоля, ліра, тилинка, козобас, бугай, флояра, дуда... Де ви знаходите музикантів, які ними володіють?

Багато хто з наших музикантів грає на багатьох інструментах. Оскільки старовинні інструменти використовуються епізодично, додають певну музичну фарбу, але не потребують супертехнічних навичок. Тому всі музиканти НАОНІ володіють ще декількома інструментами, крім свого основного.

Суворий у вас відбір до оркестру?

Так, конкурс у нас завжди великий: торік був 10-12 осіб на місце. Але зараз у всіх колективах, навіть національних, є проблема з кадрами. Національним колективам дали статус критично важливих організацій, що дозволяє робити бронювання для 50% військовозобов'язаних чоловіків. На інших 50%  в червні прийшли повістки. Частина людей пішла на фронт, хтось звільнився, хтось став шукати роботу там, де є право на відтермінування від служби — у військових колективах, навчальних закладах тощо. Тобто зараз є дефіцит оркестрантів-чоловіків призовного віку.  

З початком вторгнення у вас не було побоювання, що діяльність колективу на цьому скінчиться?

Спочатку ми всі волонтерили, чоловіки отримали зброю й організували ТРО, але в травні 2022-го люди почали повертатися до Києва, і ми стали давати перші концерти — в метро, на вокзалі, у госпіталях, військових частинах. Тому, ні — якогось страху особисто в мене не було. Ми просто робили те, що могли й мали робити в цих обставинах.

У всіх успішних людей є заздрісники, конкуренти. А як з цим в успішного колективу? Чи є у вас свої недоброзичливці?

Гарне питання! Я цьому ніколи не приділяю увагу. Звісно, коли ти публічний і видаєш певні продукти, навкруги буде багато тих, хто розкаже, що саме ти робиш не так. Ми це моніторимо, але енергію на те, щоб на такі моменти реагувати, не витрачаємо. Я особисто обов'язково враховую думки людей, які є для мене авторитетами.

Іншим одразу ставлю питання: "Будь ласка, підкажіть: що саме ви реалізували, де це можна подивитися?" Зазвичай на цьому аргументи закінчуються, і далі діалог втрачає сенс.

Надто багато роботи попереду, щоб витрачати енергію на тих, хто нічого не створює!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter