10 найкращих фільмів фестивалю Docudays UA, які неодмінно слід побачити

10 найкращих фільмів фестивалю Docudays UA, які неодмінно слід побачити Фото: facebook.com/DocudaysUA

З 31 травня по 6 червня в Києві відбудеться 21 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

У ньому будуть представлені 62 фільми з 34 країн: від Чилі до Тайваню. У програмі фестивалю — 19 українських стрічок: 10 національних прем'єр і 9 — світових. "ТиКиїв" розповідає про найцікавіші стрічки Docudays UA, які неодмінно треба побачити!

"Мирні люди"

Docudays UA
Кадр із фільму "Мирні люди"

Фестиваль відкриє стрічка Оксани Карпович "Мирні люди", в основі якої — перехоплення телефонних розмов російських військових із їхніми родинами, що розкривають світу очі не лише на хід так званої "спецоперації", а й на процес морального розпаду її виконавців: від переймання героїчними ілюзіями до повного розчарування та втрати глузду, від мародерства до вчинення найжахливіших воєнних злочинів. Прем'єра стрічки відбулася на 74-му Берлінському кінофестивалі, де вона отримала дві спеціальні відзнаки. А ще фільм здобув "Спеціальну відзнаку" Гонконзького міжнародного кінофестивалю (2024).

"Все має жити"

Docudays UA
Кадр із фільму "Все має жити"

Стрічка Тетяни Дородніциної та Андрія Литвиненка бере участь у конкурсній програмі DOCU/Україна. "Все має жити" показує незвичне повсякдення Анни Куркуріної — харизматичної спортсменки, "найсильнішої жінки світу", зоозахисниці та відкритої лесбійки. Ще з раннього віку Анні вдавалося встановлювати особливий зв'язок із тваринами. Вона викладала біологію в школі, працювала в місцевому зоопарку, де подружилася з левом, допомагала облаштовувати притулки для тварин і намагалася знайти дім для десятків безпритульних чотирилапих. У 40 років вона вирішила присвятити себе професійній важкій атлетиці та швидко досягла вершини — стала триразовою чемпіонкою світу. Крім того, почала працювати тренеркою для молоді з інвалідністю. З початку повномасштабного вторгнення Анна користується силою своєї популярності, щоб допомагати пораненим та покинутим тваринам.

"Світ очима мого тата"

Docudays UA
Кадр із фільму "Світ очима мого тата"

Стрічка виробництва Чехії та Словаччини бере участь у конкурсній програмі DOCU/СВІТ. В ній йдеться про спільну мрію фізика-матеріалознавця та його доньки-художниці — знайти ефективне рішення для порятунку планети. Разом, не без гумору, вони відвідують різні майданчики, де ніхто на них не чекає і ніхто їх не вітає. На цьому шляху вони намагаються розібратися не лише у світі кліматичної політики та сил, що за нею стоять, а й у власних стосунках.

"Позиція"

Docudays UA
Кадр із фільму "Позиція"

Стрічка Юрія Пупиріна з конкурсної програми DOCU/КОРОТКО розповідає про групу українських військових із батальйону тероборони, які вирушили на бойову позицію в "сірій зоні", розташованій за кількасот метрів від позицій ворога. Їхнє завдання — провести два дні, ховаючись від ворожого вогню й приховано спостерігаючи за ворогом, щоб коригувати вогонь артилерії, і просто жити. А якщо ворог атакує — першими зустріти бій.

"Тіло"

Docudays UA
Кадр із фільму "Тіло"

Стрічка виробництва Словенії, Хорватії та Північної Македонії бере участь у конкурсній програмі DOCU/СВІТ. Це щемливий повнометражний документальний фільм режисерки Петри Селішкар про 20 років надзвичайного життя її близької подруги Уршки, що бореться з рідкісною автоімунною хворобою. Колись модель, а зараз професійна піаністка, Уршка постає перед неабиякими викликами, та все ж не втрачає незламності духу. У фільмі поєднані розмови між близькими людьми, особисті архіви та креативна візуальна складова. Стрічка досліджує таємниці людського тіла та силу духу та дружби.

"Ближнє світло"

Docudays UA
Кадр із фільму "Ближнє світло"

Італійська стрічка бере участь у конкурсній програмі DOCU/КОРОТКО. Її герой — молодий чоловік, засуджений за вбивство, який отримує шанс на спокуту, вступивши до найкращого економічного університету Італії. Він щодня їздить із тюрми до вишу.

Робота режисера Нікколо Сальвато отримала нагороду на кінофестивалі Souq (Італія).

"Фото на пам'ять"

Docudays UA
Кадр із фільму "Фото на пам'ять"

Фільм української режисерки Ольги Черних покажуть поза конкурсом у програмі DOCU/ХІТИ. Ця стрічка — есе-оповідь про війну з погляду трьох поколінь жінок: Ольги, її матері (патологині, яка працює в морзі, де, на диво, безпечно під час обстрілів) та її бабусі. Записи їхніх розмов перемежовуються фотографіями та відео з сімейного архіву, новинами та колективними образами, які показують історію України протягом останнього сторіччя.

Стрічка стала фільмом-відкриттям головного документального фестивалю світу IDFA.

"Порося Нельсон"

Docudays UA
Кадр із фільму "Порося Нельсон"

Сім років тому сім'я Вербеків взяла собі домашнього улюбленця — карликову свинку. Та коли порося якимось дивом виростає у 500-кілограмового звіра, цілком пристойні сусіди, поліція та мешканці будинку зірвали бунт. Однокласникам їхнього сина Брендона це теж не подобається, адже така велика й брудна свиня в будинку — це неприйнятно. Спершу хлопець сумнівається... та врешті разом із сім'єю починає діяти.

Стрічка нідерландської режисерки Аннеке де Лінд ван Венґарден представлена в програмі DOCU/ЮНІСТЬ.

"Нейтан-ізм"

Docudays UA
Кадр із фільму "Нейтан-ізм"

Стрічка американського режисера Ілана Ґолода представлена в позаконкурсній  програмі DOCU/АРТ.

Наприкінці Другої світової війни Нейтан Хілу, син нью-йоркських іммігрантів-євреїв із Сирії, отримав завдання від армії США, яке змінило його життя, — охороняти нацистських воєнних злочинців найвищого рангу під час Нюрнберзького процесу. Цей досвід став поживою для мистецького натхнення на ціле життя Нейтана — практично невідомого "художника-аутсайдера", який наступні 70 років з одержимістю створював візуальний наратив своїх спогадів. Але що буде, якщо ці спогади почнуть жити власним життям?

"Місія 200"

Docudays UA
Кадр із фільму "Місія 200"

Фільм-закриття фестивалю від українського режисера Володимира Сидька розповідає про просту українку Тетяну, яка поставила на паузу свій туристичний бізнес під час повномасштабного вторгнення, щоб на власному авто транспортувати тіла загиблих військових. Наче міфологічний Харон, який переправляє душі на той бік ріки Стікс, Тетяна перевозить тіла загиблих солдатів. Долаючи тисячі кілометрів без зупинок чи сну, вона везе тих, хто вже закінчив боротися в цьому світі та перебуває у своїй останній подорожі.

Ознайомитись з повною програмою фестивалю та обрати стрічки, які ти хочеш переглянути, а також придбати квитки можна тут.

До речі, після закриття фестивалю влаштують три глядацькі дні: 7–9 червня, в які повторно показуватимуть стрічки-переможниці конкурсних програм та фестивальні хіти.

Покази та інші події фестивалю відбудуться в кінотеатрах "Жовтень" (вул. Костянтинівська, 26) та KINO42 (вул. Костянтинівська, 11Б), Будинку кіно (вул. Саксаганського, 6), а також в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE

Читай також: Геннадій Попенко: "Завдяки "Будинку "Слово" я зустрівся з дружиною та доньками на один день"

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Може бути цікаво

Знайшли друкарську помилку?

Роботу над знаковим проєктом для виликого стримінгового сервісу не зупинила навіть війна.

Цей сайт використовує cookie-файли
Більше інформації