Що читає бігунка на довгі дистанції та тренерка Марія Голота
Колаж: фото "ТиКиїв"
Марія Голота — бігунка на довгі дистанції та тренерка з бігу. Створила міжнародну бігову спільноту RUN21, є організаторкою благодійних забігів. У 2019 році завершила серію World Marathon Majors, є сертифікованим тренером за всіма рівнями Американської федерації легкої атлетики (USATF) і бренд-амбасадором спортивного бренду PUMA. Також є авторкою книги про біг Never stop.
Для "ТиКиїв" Марія підготувала добірку книжок, які прочитала взимку.
Про звичку читання та вибір книжок
Я читаю стабільно все життя, крім останніх трьох років. Для мене читання має два сенси. Перший — банальний, як пише Вікіпедія, "це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка передана тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями." В такому сенсі я читаю багато різної літератури, зокрема і професійної: наукові статті та дослідження, медична література, бізнес-література. Але коли мене питають, що я читаю, я вкладаю в це інший сенс — поринати в незнайомі всесвіти, зав’язнути в якійсь думці, яку тобі ніби випадково підкинув герой книги, і думати про це, поки своя думка не сформується.
Я вірю в книги сильно і назавжди. Вірю, що вони змінюють світ. Вони дають можливість побудувати особистий світогляд, зупинитись і задуматись, подивитись на схожу ситуацію нашими очима і зрозуміти: вихід є. Вірю, що читати треба вдумливо, із зупинками на дискусію з самим собою, і не гнатись за кількістю прочитаного. Коли не знаєш, що прочитати, йди в книжковий і гортай сторінки, оминаючи стелаж з написом "Популярне". Вірю, що кожна книга тебе знаходить у свій час, а не за чиєюсь рекомендацією чи коли ти зупиняєш на чомусь вибір від нудьги.
Я читаю і електронні, і паперові книжки, але люблю тільки паперові. Це залежність. Бо це величезний пласт мого життя — квартира дитинства з довгими заповненими стелажами. Переїзди з квартири на квартиру, з важкими коробками, в яких книги як відчуття стабільності. Паперова книга повертає мене додому — там спокій, багато часу і щасливі батьки. Коли я хочу повернути про це спогади, варто лише взяти паперову книгу. І з нею більше шансів, що тебе не будуть відволікати, ніж коли читаєш з телефона або планшета.
Джоан Роулінг, "Гаррі Поттер"
Так вийшло, що взимку мені було сильно тривожно через свою вагітність, і єдине, що мені допомогло відволікатись — "Гаррі Поттер". Я читала ці книги вперше і була здивована глибиною рефлексії героїв. Це була зовсім не "дитяча книга про магію", у фільмах багато чого упущено. За півтора місяця я прочитала всю колекцію: можна зрозуміти ступінь тривожності.
Я рекомендую це читати дорослим, які втратили батьків і відповідно дитинство, бо батьки єдині, хто пам'ятає про нас, дітей, все. Дорослим, які втратили силу боротись, які перебувають у депресії, які відмовляються йти до кінця, бо більше не бачать сенсу. І книги дуже добре показують, в чому можна ці сенси знайти.
Костянтин Ульянов, "Броньований розум"
Книга про те, як стресові важкі події впливають на нашу поведінку, здоров’я і загалом на все наше подальше життя. Але найголовніше в ній — як змінити підхід до проблем і навчитися сприймати виклики спокійніше, як навчитися керувати собою, а не піддаватися паніці.
Дуже рекомендую військовим, тренерам, вчителям, проджект-менеджерам і всім, хто часто працює і комунікує з людьми. Мені вона дуже допомагає правильно налаштувати психологічно своїх учнів, коли у них з’являються сумніви у своїх діях. Бо в книзі багато про те, як навчитися легше справлятися з емоційним і фізичним навантаженням та перестати накручувати себе через дрібниці, бути в момент стресу ефективним, а не завмирати.
Росс Еджлі, "Мистецтво стійкості"
Еджлі досліджував, як працює сила волі в жорстких випробуваннях і шукав наукові пояснення, як мозок і тіло адаптуються до стресу. Наприклад, після кількох тижнів плавання його язик роз’їдала сіль, але він знайшов спосіб змінити сприйняття болю й продовжити свій шлях. У книзі багато таких моментів: як думати, коли здається, що вже не можеш, як будувати психологічну витривалість і чому успіх — це не про талант, а про здатність терпіти й рухатися далі.
Найцікавіше — як він доводить, що витривалість формується не лише тренуваннями, а й мисленням. Це дійсно так. Відчуття після книги: будь-яке випробування можна подолати, якщо навчитися правильно на нього дивитися. І нам всім зараз дуже корисно про це собі нагадувати.
Росс став першою людиною, яка вплав обігнула Велику Британію без виходу на берег — 157 днів у холодній воді, з постійними штормами й виснаженням.
Ернест Гемінгвей, "Сніги Кіліманджаро"
Якщо взяти декілька книг, до яких я завжди можу звернутись, коли мені потрібно відійти від реальності й насолоджуватись літературним красномовством, і щоб в цей момент більше нічого не існувало і не було багато рефлексій — це улюблений Гемінгвей. Я обожнюю його листи "Залишатись самим собою" і збірки, наприклад, "Сніги Кіліманджаро" — в якій таким гострим є усвідомлення, скільки ти всього не встиг справжнього в гонитві за легкістю і комфортом.
І так важливо — все-таки знайти свою гору Кіліманджаро, яка є символом мрій, які ми так хотіли, але обрали тільки дивитись на цю гору, і не спробували піднятись на неї.
Квентін Тарантіно, "Одного разу в Голлівуді"
Звісно, один із моїх улюблених фільмів "Одного разу в Голлівуді" з’явився пізніше, ніж книга. Ніби дивишся фільм, але дуже повільно і без монтажу, з деталями та глибокою зануреністю в деталі Лос-Анджелеса 1960-х, про Голлівуд без романтики — бо насправді він жорстокий, живий, божевільний, з великими мріями, але такими ж великими й розчаруваннями.
