Фігурист Єгор Курцев: "Першого кохання в мене ще не було — немає часу"
Фото: особистий архів Єгора Курцева
У грудні 15-річний український фігурист Єгор Курцев вперше за 10 років в історії українського фігурного катання здобув перемогу на зимовому Європейському юнацькому олімпійському фестивалі (ЄЮОФ). Ми поговорили з Єгором про його шлях до перемоги й життя поза спортом!
Єгоре, ти встав на ковзани в 4 роки — як це сталося? Чи одразу твої здібності стали помітні?
У спорт мене привела мама — але не на фігурне катання, а на хокей. Тоді набирали команду з гравців 2009 року народження, а мене не взяли — сказали прийти наступного року та поки спробувати встати на ковзани в секції фігурного катання. Уперше вийшовши на лід, я був у захваті! Тому на хокей вже не прийшов.
Одразу зрозумів, що фігурне катання — справа твого життя?
Коли мені було 6 років, всі мої друзі ходили на футбол, і я вирішив теж спробувати себе в ньому. Однак мене вистачило на місяць: вже тоді я зрозумів, що командний вид спорту — не моє. Після цього в мене більше не виникало питань, чим я хочу займатися.
Що в тренуваннях для тебе найприємніше, а що — найважче?
Мені дуже подобаються стрибки: відчуття, коли стрибок тобі підкоряється, — це кайф! Соромно казати, але я дуже не люблю хореографію та розтяжки.
У твоїй кар'єрі були моменти, коли ти сумнівався у власних силах?
Так, звісно: в житті кожного спортсмена трапляються ситуації, коли ти змагаєшся з колегами, чий рівень дуже високий. Та з хвилюванням і невпевненістю мені допомагає впоратися моя тренерка, Ольга Аркадіївна Куровська: вона завжди знаходить потрібні слова.
За лаштунками змагань
Золота медаль вперше за 10 років України на ЄЮОФ (Європейський юнацький олімпійський фестиваль) — це результат, що вражає! А тобі довелося чимось пожертвувати заради нього? Як ти готувався до цих змагань?
Звісно, цим результатом я пишаюсь. Ми дуже ретельно готувались до ЄЮОФ — мені допомагали всі тренери. Дуже дякую й Ользі Аркадіївні Куровській, яка, перебуваючи на Чемпіонаті Європи, проводила зі мною тренування онлайн, і Ірині Олександрівні Чубарець, яка вірила, що я можу, і Світлані Іванівні Черніковій, яка відпрацьовувала зі мною програми, і Юлії Сергіївні Лістратовій, яка була для мене не тільки хореографкою, але й психологинею.
Ти зізнався, що сам не очікував цієї перемоги через невдалий аксель. Чи важко продовжувати кататися після невдало виконаного елемента?
Мені здається, у світі немає фігуриста, який би не стикався з цією проблемою. Але треба зібратися та викластися на всі 100% на довільній програмі, а також продовжувати тренуватися та підкорювати нові елементи.
Розкажи про свій день змагань: хто з тобою був, що ти відчував перед виходом на лід?
У день змагань я зазвичай більше часу проводжу в номері готелю, і моя тренерка майже весь час проводить зі мною. Ми спілкуємось, але не загострюємо увагу на темі змагань.
Як ти справляєшся з хвилюванням перед виходом на лід?
Це важко, але тренерка мене підтримує.
Свою перемогу на ЄЮОФ ти присвятив батькам та тренерці. Розкажи трішки про їхню реакцію на твою перемогу!
Звісно, всі були дуже раді, а мама взагалі розплакалась. Ольга Аркадіївна теж дуже зраділа, бо вона знає, яких зусиль це все коштувало та з чим доводилось зіштовхуватись під час підготовки.
Які в тебе стосунки з тренеркою? Вона — твій друг чи більше вчителька? Дуже сувора до тебе чи дає потурання?
Ольга Аркадіївна — мій друг і моя вчителька, вона може бути і дуже суворою, і давати потурання. Загалом ми з нею, як то кажуть, на одній хвилі.
Фігурне катання потребує неабиякої самодисципліни. Як ти поєднуєш тренування з навчанням? І на що, крім спорту, в тебе вистачає часу?
Вільного часу в мене залишається дуже мало. Я продовжую навчатися в Харківському ліцеї №70 ХМР та дуже вдячний вчителям, що вони йдуть мені на поступки та приймають мої домашні завдання із запізненням.
Існує думка, що спортсменів нічого, крім спорту, не цікавить. А як з цим у тебе?
Я дуже люблю рибалити: коли є така змога, з радістю йду на риболовлю, навіть якщо знаю, що нічого не спіймаю.
Зовсім скоро Чемпіонат світу — готуєшся до нього?
На жаль, хвилювання пересилило мене, та й часу на відпочинок після ЄЮОФ майже не було. І, як не прикро, я припустився помилок в елементах і не пройшов кваліфікацію на ЧС.
У своїй стихії
Спорт — це завжди конкуренція. Кого ти вважаєш своїм головним конкурентом? І які в тебе стосунки з конкурентами?
Я перший рік виступаю в категорії юніорів, тому думаю, що є багато спортсменів, кращих за мене. З більшістю конкурентів ми знайомі та спілкуємось дружньо.
А є спортсмени, якими ти захоплюєшся?
Мені дуже подобаються Ілля Малінін, який представляє Америку, та Адам Сяо із Франції. Їхні виступи — дуже потужні!
Знаємо, що є дефіцит класних партнерів для парного катання — тебе не намагалися заохотити стати з кимось у пару?
Так, зараз дефіцит партнерів у парах, але я зовсім не розглядаю такий варіант.
Твоє рідне місто — Харків. Часто там зараз буваєш?
Харків — це любов на все життя! Мені здається, ніхто не любить своє рідне місто так, як харків'яни. За кожної можливості я їду до Харкова — востаннє я там був на Новий рік. На мене там завжди чекають мій батько та мої друзі.
А як складаються твої стосунки з Києвом?
До Києва я переїхав у січні 2024-го. Звісно, трішечки хвилювався, як мене зустрінуть. Але все добре — тут я у своїй стихії. Проте в Києві є проблема з льодом для катання. Під час відключень світла був зовсім жах. Зараз я тренуюсь на льодовій арені "Шалетт".
У тебе були травми?
Так, в серпні 2023 року. Після неї я не ставав на ковзани 5 місяців.
Зізнайся, в тебе вже було перше кохання?
Звісно, мені подобаються гарненькі дівчата, але зараз на кохання й стосунки просто немає часу.
Кар'єра спортсмена не дуже тривала. Ти вже думав, чим займатимешся після спорту?
Зараз я навчаюсь у 9 класі, і в мене ще є час поміркувати на цю тему. Але, мені здається, я завжди буду пов'язаний із фігурним катанням!
