Федір Ернст. Життя заради збереження пам'яток архітектури
Український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Федір Людвігович Ернст народився 9 листопада 1891 року в родині німецького колоніста в Києві.
Він є автором найкращого путівника по Києву у 1930 році, входив до різноманітних спілок, як-от Київське товариство охорони памʼяток старовини та мистецтва; Наукове товариство імені Шевченка; був членом Історичного товариства ім. Нестора Літописця та Товариства діячів українського пластичного мистецтва.
Біографія
Освітній шлях Федір Ернст розпочав у гімназії в Глухові, по закінченні якої два курси провчився у Берлінському університеті. Потім повернувся на батьківщину, щоб вступити до Київського університету на кафедру історії мистецтва.
Чоловік почав поєднувати навчання з роботою – очолив бібліотеку та став завідувачем картинної галереї академії мистецтв. На останньому курсі університету досліджував київську архітектуру 17-18 століть, на основі чого написав ґрунтовну працю й отримав золоту медаль.
Велика дружба та крок до змін
На той час Федір Людвігович товаришував з археологом та етнографом Миколою Біляшівським і дипломатом Дмитром Дорошенком. Разом із ними він відвідував засідання "Старої громади" та інші революційні зібрання.
На початку Першої світової війни Ернста вислали до Сибіру. За три роки після повернення він влаштувався на роботу помічником діловода у новоствореному Генеральному секретаріаті освіти, яким на той час керував професор Григорій Павлуцький. Він і вплинув на становлення вченого.
Після таких робіт, як "Київські архітектори 18 століття" та "Українське мистецтво", Федора Людвіговича почали запрошувати у памʼяткоохоронні комісії періоду 1917-1918 років. Згодом Ернст став головою Секції архівно-бібліотечної справи в Міністерстві освіти, а потім редактором відділу діячів мистецтв Біографічної комісії ВУАН (нині Національна академія наук України).
Він встиг долучитися до створення Києво-Печерського заповідника, Київської картинної галереї, Музею мистецтв імені Ханенків. Завдяки десятирічній праці Ернста Всеукраїнський історичний музей імені Шевченка збагатив фонд у 20 разів. А також поповнився кількома тисячами експонатів.
Арешт за збереження памʼяток
Впродовж 1920-1930 років Федір Ернст очолював численні експедиції та археологічні розкопки, основним завданням яких було дослідити та зберегти памʼятки української архітектури й мистецтв. Знайдені експонати передані до музеїв Київщини, Чернігівщини, Волині та Поділля.
Радянська влада почала тиснути на Ернста – надто активною була його діяльність, що досліджувала й пропагувала національну культуру. Тож коли на початку 1930-х розпочалася чистка кадрів у наркоматі освіти, музеї України назвали ланкою націоналістичних сил. Спочатку Ернста звільнили, а за деякий час заарештували за контрреволюційну діяльність й створення ворожого осередку.
А оскільки Ернст мав німецьке походження, йому додали ще участь у німецькому націоналістичному контрреволюційному підпіллі. Після присудження вироку у три роки, історик відбував покарання на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.
Новий початок та сумний кінець
Відбувши покарання, історик так і не зміг повернутися до Києва. Тому створив Музей історії Біломорсько-Балтійського каналу в селищі Повенець (нині – смт у Карелії), але 16 липня 1941 року Федора Ернста знову заарештували за "шпигунство на користь німців". За рік, 28 жовтня 1942 року, його розстріляли. У 1989 році ім'я вченого було реабілітовано посмертно.