Що таке lifelong learning та чому навчання у зрілому віці стає трендом
Фото: Unsplash
За даними Євростату, останніми роками усе більше людей зрілого віку продовжують навчання протягом життя. Приміром, у Швеції, Нідерландах, Угорщині та Німеччині частка участі у навчанні дорослих перевищує 60%.
В Україні концепція Lifelong learning також викликає все більший інтерес. Тож розповідаємо, як навчання та здобуття освіти в дорослому віці підвищує якість життя та чому навчатися — справді ніколи не пізно.
Нейронаука про lifelong learning
Lifelong learning значно підвищує якість життя. Фахівці платформи Edujournal наголошують, що безперервна освіта підтримує нейропластичність мозку, розвиває емоційний інтелект та запобігає деменції у похилому віці.
Сучасна нейронаука доводить, що мозок здатний адаптуватися до навчання у будь-якому віці. Коли людина вивчає новий предмет, виникають нові нейронні зв'язки, що підтримують здатність до засвоєння та запам'ятовування інформації. Іншими словами, lifelong learning підтримує мозок "у тонусі", запобігаючи розумовому регресу.
Авторка наукової статті The Ageing Brain: Neuroplasticity and Lifelong Learning Елеонора Гуглільман стверджує, що нейронна структура мозку може змінюватися під впливом досвіду — незалежно від того, в якому віці він здобувається. Ми можемо все життя тренувати розумові здібності, трансформувати спосіб мислення, а результати наших старань закріпляться у нових зв'язках між нейронами. Процес навчання сприяє виділенню дофаміну та ацетилхоліну — двох нейромедіаторів, які сприяють зміцненню пам'яті.
Нові стандарти
Коли людина вирішує здобувати освіту у старшому віці, їй так чи інакше доводиться діяти всупереч усталеним стереотипам про те, що навчатися — прерогатива юних. Однак усвідомлення цінності lifelong learning у світі лише зростає, а скепсис стосовно ефективності пізнього здобуття знань — переосмислюється.
"Включаючись у певну форму освітньої діяльності, доросла людина бере на себе певну соціально-психологічну роль, тобто роль учня, але за сутністю вона не ідентична тій ролі, яку виконує учень", — пишуть науковиці Світлана Зінченко й Тамара Котирло.
На відміну від молодших студентів, дорослі люди сприймають навчання як супутню діяльність, яка існує поряд з роботою, вихованням дітей, сімейними стосунками та іншими аспектами життя. Цей фактор певною мірою віддаляє дорослого від освітнього "мейнстриму", але й не виключає фактичних можливостей здобуття освіти.
Зрештою, привабливість навчання у дорослому віці полягає в усвідомленості вибору. Старша людина точно розуміє, для чого вона опановує новий предмет: вона поставила конкретну мету та прийняла зважене рішення. Навчання дорослих набуває форм добровільної самоосвіти, тому потреба у зовнішньому контролі відпадає. А за відсутності тиску процес здобуття знань приносить справжнє задоволення.
"У старшому віці вчитися набагато цікавіше"
Катерина вступила на магістратуру за спеціальністю "Облік та оподаткування" у 41 рік. Навчаючись на економічному факультеті ВНУ ім. Лесі Українки, жінка на власному прикладі доводить: освіта є безперервним процесом, а не "підготовкою" до дорослого життя, яку треба завершити в юності.
Що тебе спонукало знову стати студенткою?
Я завжди любила вчитися. За першою освітою я інженер-механік. Одразу після закінчення університету у 2005 році я влаштувалася на роботу на бухгалтерську посаду. Мене взяли з дипломом інженера-механіка, адже побачили, що я не дурна.
У 2018 році я почала працювати з державними закупівлями у системі ProZorro, і ця діяльність була діаметрально протилежною всьому, що я знала. Стикаючись із новими задачами, я вчилася під час роботи. Читала, вчила, клеїла папірці з нагадуваннями скрізь, щоб зрозуміти суть роботи.
Згодом дійшла висновку, що треба здобути економічну або юридичну освіту. Юриспруденція — трішки не моє. Я більше математик, люблю конкретику, точні цифри. Тож коли з'явилася фінансова можливість, я вступила до університету, і вже цього року матиму ступінь магістра.
Як ти сьогодні почуваєшся в ролі студентки?
Дуже добре, оскільки зараз в мене більше досвіду — я навчилася вчитися. Якби я мала теперішній розум під час здобуття першої освіти, все було б інакше — сприйняття роботи, бачення перспектив тощо. Але я вдячна "політеху" — він навчив добре.
Взагалі вчитися ніколи не пізно. Головне — мати бажання та фінансову можливість.
Відвідувати пари та складати екзамени поряд із молоддю — це нормально. Одразу почуваєшся молодшою, живою.
Навчатися стало легше чи складніше?
Окрім навчання, треба приділяти увагу роботі та сім'ї, тому зараз основна проблема — в часі. Якби його було більше, я б повністю занурилася в освітній процес, тим паче що сьогодні ти точно знаєш, де шукати інформацію.
Раніше були тільки бібліотеки, та навіть книжки не завжди були в доступі. Тому ми змушені були списувати зошити на 96 сторінок під диктовку. Зараз уся інформація під рукою, тому нинішнім студентам можна позаздрити. Вчитися сьогодні — одне задоволення. Тож якщо є бажання й можливості, варто користуватися моментом.
Професійний досвід допомагає у навчанні?
Облік та оподаткування — це така спеціальність, яка стане у пригоді, в яку організацію ти б не прийшов, адже скрізь є бухгалтерія. Якщо ти знаєш основи, ти просто підтягуєш знання згідно з умовами організації, до якої потрапив, — вони можуть бути різними, єдиного підходу немає. Я дуже багато беру із професійної практики. Коли складала вступні тести, знала багато відповідей на питання, адже працювала з цим.
Інтерес до навчання не втрачається у зрілому віці?
Зараз вчитися набагато цікавіше. Звісно, в юності теж класно — веселі студентські роки. Але, з погляду здобуття знань, у зрілому віці навчатися краще. Ти точно знаєш, для чого ідеш вчитися. Навіть у 42 роки я бачу своє майбутнє саме в обраній мною сфері.
Які найбільші труднощі ти вбачаєш в дорослій освіті?
Мені б трішки більше часу на навчання — його завжди не вистачає. Також великою проблемою є вартість здобуття освіти. Саме тому я довго не наважувалася на вступ, хоча дуже цього хотіла. І дякуючи чоловіку, все-таки отримала цю можливість.
Підтримка близьких дуже важлива.
Треба, щоб вони тебе розуміли та не казали: "Та тобі вже за 40, куди ти йдеш?". Ми боремося зі стереотипами, що в 30-40 років життя закінчується. Насправді все тільки починається.
Читай також: "Пам’ятаю важливі події у житті крізь призму мігрені": історії жінок, які подолали хронічні головні болі
