Пантеон гетьманів і музей Державності: яким міг би бути Майдан Незалежності

Фото: skyandmethod.com

Сучасний Майдан Незалежності кияни отримали у 2001 році. Саме тоді була проведена остання масштабна реконструкція серця Києва. І саме тоді ми отримали підземні бутики, скляний каскад, "тепличні куполи", чорно-золотого архангела Михаїла на воротах та пишну бароково-ампірну колону.

Але при цьому ми багато чого й не отримали (з того, що урочисто було обіцяно тодішнім очільником міста Олександром Омельченком). Через брак коштів та часу (реконструкцію проводили ударними темпами — поспішали встигнути "під дату"). Отже, яким мав бути Майдан. І яким він вже ніколи не стане.

Пантеон героїв

За задумом скульптора Анатолія Куща, планувалася не тільки колона, а й цілий пантеон. От що він розповідав автору цих рядків:

У моєму проєкті кожна арка-ніша містила скульптуру видатного героя України. Там мали увічнити наших славних князів, гетьманів та політиків.

Всього у пантеоні було заплановано 12 скульптур: віщий Олег, свята княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Хреститель, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, король Данило Галицький, Байда Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький та Іван Мазепа.

З більш-менш сучасних особистостей у пантеоні значився лише Михайло Грушевський.

Єдине, що автора проєкту одразу почали звинувачувати у плагіаті. Мовляв, ідею він позичив в Угорщині — у тамтешньому Пантеоні героїв.

Проте Анатолій Васильович з обуренням відкидає ці напади:

Заздрісників у нас завжди вистачало. Ти спочатку спробуй зробити краще за мене. А вже потім критикуй. А так у нас усі язиками плескати добре вміють, аби справами реальними не займатися.

Музей Незалежності

Одразу за колоною збудовано скляну стіну — так званий каскад. Внизу — різноманітні магазини та кафешки. Сьогодні через війну життя там майже завмерло. Так от — бутики там взагалі з'явилися... раптово.

Адже на проєкті на цьому місті значився музей Державності (також я зустрічав варіативні назви: музей Незалежності та музей Конституції). Але хтось із "високого керівництва" вирішив, що музей — то таке, а от на магазинчиках можна більше заробити. Мовляв, це набагато перспективніше.

Також киянам урочисто обіцяли зберегти головний фонтан на площі. Але врешті-решт його банально демонтували (пізніше фонтан викупив один бізнесмен та перевіз його у село Буки, що у Київські області).

Колона, обеліск, монумент

Сьогодні ми всі нібито звикли до колони Незалежності. А от коли вона тільки з'явилася, то зовсім не всі були від неї у захваті. Наприклад, письменник Мирон Петровський її відверто критикував:

Хіба не очевидно, що органічне місце обеліска — на іншому протилежному кінці площі, в центрі її тилового півкола, на перетині осей вуличок, що стікаються на неї?

На думку Мирона Семеновича, колона дезорганізує простір площі. 

Проте скільки людей — стільки й думок. Інженер Ігор Лебедич, навпаки, вважав монумент унікальним, бо його спорудження викликало багато цікавих рішень:

Взяти бодай гілку. Вона обдувається найпотужнішими потоками повітря, а закріплення у неї всього у двох точках. Скульпторам хотілося бачити її витонченою, а нам — надійною. 

 

І от який вихід було знайдено: оскільки каркас усередині скульптури до рук не дотягувався, то долоні зробили литими з бронзи, прикріпили їх до каркаса, а гілку з'єднали з долонями окремим бронзовим стрижнем.

До речі, моделлю для обличчя скульптури стала донька скульптора Анатолія Куща — Христина.

А щоб поставити на колону скульптуру, спеціально переганяли із заходу України єдиний у країні кран-велет.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter